Жанр: історико-пригодницькі повісті

Поняття «сенсаційний роман» зродилося в XIX столітті в освіченій Європі, і слово «сенсаційний» мало інше значення, ніж тепер. Коли пояснювати просто, це були історії, орієнтовані на ширшого читача, ніж письменна аристократія. У сюжеті такого роману завжди була страшна таємниця, яка розкривалася в кінці - ось вона, сенсація, праматір нинішнього детективного твору. Безперечний позитив таких книжок був у тому, що саме по них люди, ще вчора малописьменні, освоювали грамоту. Не буде перебільшенням сказати: з розвитком сенсаційних романів, зокрема, у Франції («Паризькі таємниці» Ежена Сю) та Англії («Жінка в білому» Вілкі Колінза) з`являлося дедалі більше людей, особливо у містах, котрі вчили грамоту, аби в подальшому читати саме такі книжки.

Незнайомий раніше українському читачеві Семен Ордівський (псевдонім Григора-Миколи Лужницького, як зазначено в досить докладній довідці про автора) напевне формував свій літературний смак саме на зразках європейських сенсаційних романів. Бо саме тому вчений, професор, автор понад 500 (!) художніх та наукових творів і публіцистичних праць, дослідник української лірики XIX століття, вирішив написати низку романів за такими зразками, але - на питомо українському історичному матеріалі. Так зродилися поміщені під однією обкладинкою «Багряний хрест», «Срібний череп» та «Чорна ігуменя».

Твори публікувалися в другій половині 1930-х років, коли народжений у Львові автор жив та працював у Європі. Збірник містить фрагменти рецензій, де, серед іншого, сказано: «Ордівському треба багато вибачити і похвалу сказати, бо він перший в українському письменстві верстає шлях української сенсаційно-історичної повісті». Знаючи трошки історію подальшого й попереднього розвитку української белетристики, слід сказати - Семен Ордівський був першим і надовго лишився останнім, хто подавав український історичний матеріал у формі легкого доступного чтива, замінюючи важкі для травлення історичні сюжети невибагливими таємницями.

Так, у «Багряному хресті» козак Прокіп Верещака за наказом наближеного до козацької верхівки князя Пузини розслідує обставини повішення гетьманського посильного, котрий віз важливий документ. На вбивцю вказує викладений із останніх сил хрест, скроплений кров´ю. «Срібний череп» - це таємна організація з молодих козаків, яку вирішив створити сам Богдан Хмельницький перед своєю смертю, і дехто з них допомагає Верещаці запобігти бунту, котрий готують московські шпигуни, користуючись нестабільною ситуацією після його смерті. «Чорна ігуменя» - таємна месниця, котра в часи боротьби за гетьманську булаву зводить рахунки з «москалями», що згубили її чоловіка, і її секрет так само розкриває Прокіп Верещака.

Повість «Сім золотих чаш» виділяється серед решти, бо написана пізніше і вже не має ознак «сенсаційного», бульварного (в позитивному смислі) роману. Замість нього Ордівський пропонує, якщо жанрово визначати твір сьогодні, повноцінний політичний детектив. У якому українська шляхта після невдалої спроби гетьмана Мазепи виступити на боці шведів проти царя Петра Першого та знищення Меншиковим Батурина подається в еміграцію та шукає підтримку в Європі та навіть Японії з метою створити українські колонії, вільні від московського впливу.

На виході маємо не лише зразок свідомо полегшеної, часом навіть до рівня коміксу, української історико-пригодницької прози, а й підтвердження: потреба саме в такій подачі й подібних жанрах виникала в українських авторів та читачів давно. І справа лише за книжковою індустрією.

Оцінка тексту не дається в силу того, що автор не зможе її прочитати.

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:    

*  Жодної надії;    

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;    

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;    

**** Хочеться краще, але загалом поживно;    

***** Так тримати!    

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.   

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.     

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику