Re: цензії

20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла
10.11.2024|Євгенія Юрченко
І дивитися в приціл сльози планета

Кримінальне чтиво

«Зелена» варта

Ольга Токарчук. Веди свій плуг понад кістками мертвих. Переклад з польської Божени Антонюк. – Львів, «Урбіно, 2011 – 232 с.

Жанр: усе ж таки психологічний детектив 

Для мене цей роман став першим знайомством із творчістю Ольги Токарчук, однієї з найпопулярніших польських письменниць. Власне, якби мені не натякнули, що це - все ж таки детектив, як б не скоро прочитав і цю книжку. Головна причина: Токарчук хвалять мої знайомі, котрих я визначаю для себе, як снобів, а вони не надто з цим визначенням сперечаються. Правда, свій снобізм вони пояснюють інакше: наявністю літературного смаку саме в них. І, відповідно, відсутністю його, смаку, в решти населення земної кулі, хто їхні смаки не поділяє. Таким чином, наочно демонструючи загалом негативний влив снобів на загальний культурний розвиток нашої планети.

З радянських часів маю неприхований сентимент до польських детективів та, зокрема, до всього, що виходило в українських перекладах. Мені навіть здається: в радянській Росії перекладали набагато менше саме польських детективів, аніж у радянський Україні. Тому, почувши від кількох людей, що «Веди свій плуг...» - усе ж таки детектив, вирішив подолати упередження та прочитати книжку авторки, котра, за моїми відомостями, раніше в жанрову літературу якось так не гралася. Висновків - кілька.

Перший: сноби частково праві, бо пропонований роман дійсно не та жанрова література, до якої я тяжію. Тобто, Токарчук написала історію, котра, так би мовити, «розумніша» за пересічний твір детективного жанру. Другий висновок: роман не вкладається в ті рамки, котрі передбачають стандартну рецензію. Бо, за неписаними правилами, розповідаючи про детектив, не можна називати ім`я злочинця, в нашому випадку - вбивці. Адже навіть самодостатнє письмо Токарчук не потішить читача-гурмана, коли йому вже розказали, що трапиться під фінал. А «Веди свій плуг...» слід читати не в останню чергу заради фіналу. Власне, необхідність завершити свою камерну історію саме так і змусила авторку, як мені видається, взятися за перо, тобто, вибачте, сісти за комп´ютер.

... Польська глибинка, засніжене село, кілька трупів. Їх знаходить пенсіонерка Яніна. Хоча в селі жінку вважають кимось на кшталт місцевої божевільної, вона цілком може потягнути плуг сучасної польської міс Марпл: випереджаючи недолугу поліцію на крок, розгадати таємницю та ефектно явити вбивцю на останніх сторінках. Між тим, ця освічена жінка, філолог, вчителька й перекладач із англійської не поспішає, попри читацькі сподівання, шукати раціональне пояснення цим смертям. Навпаки: знаходячи на снігу біля мерців сліди тварин, Яніна спочатку підозрює - людей вбивають звірі. Щоб далі розвинути велику містичну теорію: це сама Природа карає тих, хто над нею знущався. Так у оповіді з`являються стійкі містичні мотиви. А сам роман чим далі, тим більше починає нагадувати твір із серії «екологічних детективів» про захисників «зеленого світу». В такому разі, навіть якщо погодитися, що під кінець таки буде логічне пояснення містичних убивств, все одно лиходій неодмінно мусить постати таким собі солдатом «зеленої варти» - застерігає людство від гніву матері-природи.

Чим ближче до кінця, тим більше починаєш сумніватися в аналітичних здібностях пенсіонерки Яніни. Надто вже вона, як кажуть, на своїй хвилі, надмірно як для героя детективного роману рефлексує... Навпаки, досвідчений читач готовий припустити: ця жінка готова приховати від поліції ім´я реального вбивці, якого напевне знає, навіть десь підтримує його дії. А досвідчений читач детективів переконається: названий жанр тут лише форма, та жодним чином не зміст.

Одначе фінальні сторінки все ж таки розставлять речі, щодо яких виникає читацький сумнів, на свої місця. Бо Ольга Токарчук пропонує детектив навіть за формою, хай дещо незвичною - але при цьому використовує прийом, застосований Агатою Крісті в романі «Вбивство Роджера Екройда». Цей прийом, до речі, тоді, після публікації роману в 1926 році, був названий новаторським. Хоча використовувався авторами детективів не так уже й часто. Про що йдеться - знавці жанру зрозуміють, іншим пропоную при нагоді прочитати й цю книгу, для загального розвитку. Ну, а якщо розглядати «Веди свій плуг...» в суто українському контексті, то мені особисто ця історія віддалено, швидше асоціативно, ніж буквально, нагадала роман Євгенії Кононенко «Імітація» - теж, до речі, експлуатація зовнішніх прийомів детективного жанру зовсім із іншою, не «розважальною» метою.



Додаткові матеріали

Всі страхи вдячного підкаблучника
Шпигун із роздвоєнням особистості
Ключ до життя
З бандитським привітом!
Корона української імперії
Наші проти всіх
Андрій Кокотюха збирає базу з авторів детективів
Помста «білих колготок»
Нестрашна помста
Таємниці української діаспори
Води майже не видно
Сильна Україна
Кохання і трошки смерті
Вкрадений слон та інші злочини
Єврейський скарб
Діаманти не вічні
Війна з павуками
Проклятий обруч
Сало для Сканера
Чоловіки тут не герої
Пухнастий чекіст
Неформатні в Україні
Не донецька мафія
І хто ж це в нас там під куполом?
Легенди, міфи та маніяки
ТОП-5 кращих українських детективів-2010. Авторська версія
Крутий музикант
Спочатку був маніяк
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року


Партнери