Re: цензії

Письменницький дует Владимирських написав книгу, яких в Україні не пишуть і до яких не звикли. Зараз я лишаю за лапками власні читацькі смаки і навіть знімаю свої вимоги до того, що книга, в якій діє психічно хворий убивця, тобто – маніяк, повинна бути як мінімум страшною, а сам психопат мусить провокувати дрижаки. Хоча навіть у окремих детективах Агати Крісті, на які напевне рівняються автори, є страшні моменти попри те, що сюжети більшості творів метреси карколомними не назвеш, бо для вікторіанської Англії вбивство саме по собі страшне, його можна навіть не візуалізовувати. Я про інше: новий роман «Передчуття смерті» - приквел. Тобто, повернення назад, до самого початку циклу історій про лікаря-психотерапевта і сищика-аматора Віри Лученко. Ті, хто стежить за циклом, знають, про що йдеться.

Наведу кілька ілюстрацій. Для Конан Дойла приквел – «Обряд дому Менсгрейвів», оповідання, написане вже після шаленої популярності історій про Холмса, і його можна назвати «першою справою Холмса». Жорж Сіменон теж починав не з «Першої справи Мегре» - цей роман вийшов, коли у автора виникала внутрішня потреба розказати про молодість комісара з Набережної Орфевр, 36. Для Бориса Акуніна приквел, правда, не зовсім повноцінний, бо все ж таки історія про Фандоріна почалася з «Азазеля» - роман «Алмазна колісниця», де автор повертає читачів до пригод Ераста Петровича в Японії, про що вони, читачі, поняття не мали: він поїхав туди дипломатом, повернувся самураєм.

Можна навести масу подібних прикладів, але всі вони засвідчать лише одне: приквели, як і сіквели (продовження вже розказаних історій) пишуться і виходять там, де читач знає своїх героїв і хоче дізнатися про них побільше. Це – ознака стабільного розвитку, впевненості в собі, констатація факту власної письменницької успішності, в тому числі – комерційної. Але 90% книжок, які виходять друком в Україні – чомусь не комерційні проекти і навіть не заточені на них. Тому демонстрація стабільності окремо взятих авторів в умовах тотальних скарг на незатребуваність вже варта поваги та уваги.

Отже, лікар Віра Лученко в «Передчутті смерті» - ще не розлучена, але вже демонструє чудеса спостережливості та дедукції, легко вирахувавши на вокзалі в Феодосії саме ту жінку, яка здасть їй з родиною нормальне помешкання за нормальну ціну для відпочинку. Там, в Криму, вона знайомиться із київським ветеринаром Андрієм, і на жіночу частину аудиторії чекає кілька зворушливих сторінок та багато кулінарних рецептів, якими героїня хоче нового знайомого вразити. До речі, ще в жодній книзі ветеринар Андрій не бився з бандитами – тут він демонструє свою фізичну підготовку. на фоні всієї цієї кримської ідилії серія вбивств трапляється ніби між іншим, а викриття хворого на голову вбивці не є аж таким тривалим.

Словом, якщо хто не читав детективи-лайт від Владимирських, сміливо можна починати з цієї книги, бо далі – все те ж саме і в будь-якому порядку. До речі, той, хто читав, теж нічого особливо нового в сюжеті та структурі не знайде: тільки звичне та улюблене. Власне, для цього приквели й пишуться.

Оцінка *** (+)

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику