Народився на Волині 1 січня 1967 року. Вчився у Санкт-Петербурзькому військовому училищі, працював у забайкальській тайзі, у пресі (в тому числі релігійній), на радіо.  

У 1992 році закінчив Львівський державний університет ім. Івана Франка, факультет журналістики. З 1987 року мешкає у Львові. З 2003-го року — у Києві.

Подорожує Україною і світом.

Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей ― у Грузії, Росії, Білорусії, Сполучених Штатах Америки, Польщі, Туреччині, Ірландії. 

Автор 26 різножанрових книг, серед яких: лірика – «Нетутешній вітер» (1993), «Голос денного Місяця» (1994), «Скляна корчма» (1995), «Алергія на вічність» (1999), «Стихія» (2002), «Чоловіче ворожіння» (2002), «The angel (or) English language?» (вірші Ігоря Павлюка англійською мовою) (2004), «Магма» (2005), «Бунт» (2006), «Камертон» (2007), «Лірика» (2008), «Україна в диму» (2009); проза – «Біографія дерева племені поетів» (2003), «Заборонений цвіт» (2007); п’єса для дітей «Літаючий казан» (2003); монографії – «Митець — Влада — Преса: історико-топологічний аналіз» (1997), «Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.» (2001),  «Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію квазікомунікації» (2003),  «Українська преса Волинської області 1939-1941, 1944-2000 рр.» (2004).

Окремі драми взяті до постановки на сцені.

Твори перекладалися і перекладаються російською, польською, англійською, японською мовами.

Деякі вірші стали піснями.

Лауреат Народної Шевченківської премії.

Доктор наук із соціальних комунікацій.

Контактні дані

Адреса: 

Телефон: 

Email: 

веб-сайт: