"Ланселот, або Лицар воза" – це знаменитий лицарський роман XII століття про одного з головних героїв легенд про короля Артура. Сюжет цього шедевра старої європейської літератури усім відомий: рицар Ланселот закоханий у королеву Гвеневру, яка є дружиною короля Артура. 

Новели Василя Шкургана «вихоплюють» ефектні, гострі, часом колоритні й завжди характеристичні сцени з життя Гуцульщини на початку третього тисячоліття. Вони вирізняються яскравими й неповторними персонажами, напрочуд пильною роботою автора з мовою і тонким розумінням людської природи. 

У своїй повісті «Дитина, яка хотіла стати бджолою» македонський письменник Хрісто Петрескі розповідає історію про хлопця, який утік із дому, щоб довести своїм батькам і самому собі, що вже є дорослим і сам може заробляти на хліб. 

Нова книжка есеїстики Степана Процюка — це нариси про знакових українських письменників, долі яких вражають не менше за творчість. Медіум Тарас Шевченко, літописець гуцульського космосу Петро Шекерик-Доників, «князь роси» Тарас Мельничук і «найконтроверсійніший» Володимир Винниченко... Несподівані ракурси добре знайомих постатей захоплюють і бентежать. 

Світ знову змінився. Але яка халепа спіткала його цього разу, Дмитро і Ал дізнаються лише після контракту з СБУ. Тепер студенти-медики мають боротися ще й з нелегальною міграцією. Тобто полювати на демонів, які безконтрольно втілюються у людей, руйнуючи себе, носія і рівновагу, встановлену Конвенцією. Та героїзму тут замало – друзі швидко розуміють, що їх використовують у своїх жорстоких стратегіях корумповані посадовці й адаптовані демони. Сьогодні для Дмитра головне – врятувати кохану дівчину, її дурнуватого шефа-демона та, по можливості, себе… 

Молодість і старість - два полюси людського життя. Кожна пора по-своєму радісна й драматична. І молодості, й старості притаманні любов, кохання. 

«Не паркуйся перед гаражем!» – цікава й захоплива історія про гостролютого перцеголового Туфе Джинку з міста Перцеграда, що на планеті Феферона. Туфе мріяв упіймати перцезмія Вогненка, щоб навчитися у нього вивергати вогонь із рота і таким чином показувати дорослим свою гостролють. Але наскільки справжньою була мрія Туфе?.. 

Драґані Евтімовій та Владіміру Лукашу через листописи й голоси оповідачів – Епісторії та Епісторія – вдається, окрім реалістичних подій зі щодення, вплести у свій твір і ноти надреалізму, мікрооповідання, подібні до оповідок Хармса, вирізки з газет і журналів, літературознавчих розвідок, і навіть частини, що нагадують репортажі з National Geographic.