Re: цензії
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Загадки київського андеграунду
Сергій Пономаренко. Кассандра. – Харків, Клуб Сімейного Дозвілля, 2009. – 350 с.
Жанр: детектив з елементами містики
Щойно закінчивши читати розвідку Святослава Цалика & Пилипа Селігея «Таємниці письменницьких шухляд», зловив себе на бажанні так само, як ці автори, викладати свої думки українською радянською мовою і в тому ж такі пафосному ключі, характерному для українського радянського літературознавства. Навіть якщо сьогодні освічений українець, близький до літератури, пише книгу або про книгу чи її автора, набір цікавих фактів губиться за високопарним штилем, що відлякує сучасного читача.
До чого це я: а до того, що фраза: «Я відкрив для себе письменника Сергія Пономаренка» по-любому матиме пафосне навантаження.
Але, тим не менше, відкриття відбулося саме тепер, а не раніше, коли я прочитав його книгу «Відьмин пасьянс» . Моє особисте відкриття полягає саме в тому, що Сергій Пономаренко – один із небагатьох сучасних українських белетристів, чиє письмо абсолютно позбавлене пафосу як такого. І разом із тим – того, прости, Господи, образного (або швидше – псевдообразного) мовлення – прийому, який чомусь вважається ознакою високої літератури. Натомість пишнотою мови та стандартним, мов подарунковий стос парадних портретів членів політбюро ЦК КПРС, набором образів автори здебільшого прикривають сюжетну імпотенцію. І крім красного слівця та мовно-лінгвістичних вправ читачеві нічого не пропонують.
Цих вад у вже прочитаних мною романах Пономаренка нема. Навпаки, часом він може впасти в іншу крайність – сухий телеграфний стиль, який, зокрема, присутній у «Відьминому пасьянсі». Одразу уточню свою думку: телеграфний стиль для екшену цілком годиться, проте в деяких місцях, коли в детективному романі починають проявлятися елементи містики, візитка творів Пономаренка, варто було б телеграф призупинити і нагнати трошки жуті.
Відтак у наступному романі, «Кассандра», авторові це таки вдається. Він затримує читача саме в тих місцях, де йому, за авторським задумом, треба затамувати подих і трошки злякатися.
Здавалося б, сюжет і дійові особи можуть спершу не викликати особливої зацікавленості. Такий собі Леонід, київський торговець картинами, отримує майже задарма колекцію робіт маловідомого художника Смертолюбова. Його вдова Ельвіра поводиться якось дивно – складається враження, що робіт чоловіка вона хоче швидше позбутися. І раптом до цих картин хтось починає виявляти аж надто активний інтерес. Ну що може бути тут цікавого пересічному читачеві, далекому не лише від розуміння такого вузького сегменту бізнесу, як галерейний, а й від світу київських художників - узагалі?
Але вже дуже скоро забуваєш і про не зовсім суперменський рід занять Леоніда, і про його сексуальні походеньки, і взагалі – про світ митців: автор починає розгортати основні події, пов’язані з українськими адептами таємних індійських сект, загадковими смертями, історичними екскурсами в форматі нічних кошмарів головного героя, і нарешті – власне з київським андеграундом. У первісному значенні цього слова – шукаючи відповіді на всі моторошні загадки, пов’язані з творчістю Смертолюбова, Леонід перетворюється на справжнього дигера, час від часу спускаючись під Київ, у вогкі й темні підземелля, в царство щурів, кажанів, слимаків, сектантів і ще Бог знає яких потвор. При цьому небезпечні пригоди торгівця картинами в андеграунді – чи не найцікавіші сторінки роману, і без того досить професійно як для вказаного жанру зробленого. Між іншим, особистість самої загадкової Кассандри теж напряму пов’язана з підземним життям сучасного Києва, але тут краще заткнутися – всі детективні загадки розкривати не варто.
Тут треба нагадати, що тема про пригоди в підземеллях сьогодні – один із трендів популярної літератури. Втаємничені згадають у зв’язку з цим хоча б «Мізерере» Жана-Крістофа Гранже, або відносно свіжий «Утрачений символ» Дена Брауна – там герої більшу частину ночі мандрують під Капітолієм. Українські белетристи теж відзначилися – героїв свого роману «День відбуття» Олексій Волков загнав у підземний печерний лабіринт. Коли над тобою – багатомільйонне місто, а навколо – темрява, звідки невідомо, що виповзе, такий хід сам по собі може прикрасити будь-яку історію.
Отже, Сергій Пономаренко відчув, як сьогодні кажуть, фішку, додатково навантаживши сюжет такою локацією, куди і читачеві, і навіть героям повертатися страх, як хочеться.
Оцінка *****
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Про вовка промовка…
- Помста без закону
- Читати можна і нервовим
- Не розмовляй із незнайомцем
- Гості з майбутнього
- Кримінальне щось
- Слово – зброя
- Викрадання підлітків та собак
- Збоченці твого міста
- Американська гірка
- Чорніше чорного
- Занудний символізм
- Cмерть кричить
- Кримінальне чтиво в Україні. До річниці проекту
- Пригоди українців в Парижі
- Мертвий удав
- Україна немасонська
- Йде полювання на вовків
Коментарі
Останні події
- 06.12.2024|18:41Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
- 03.12.2024|09:25Дискурс радянського самовбивства
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева