Re: цензії
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Занудний символізм
Ден Браун. Втрачений символ. Переклад з англійської Володимира Горбатька. – Харків, Книжковий Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 606 с.
Видавати актуальну іноземну белетристику, яка на батьківщині автора вже стартує з друкарні мільйонними тиражами раніше, ніж у Росії, і, головне – в українському перекладі – чи не найпопулярніший сьогодні тренд українського книговидавництва. Український видавець, не маючи в розпорядженні купи авторів, аби протиставити ринку російськомовного експорту такий самий вал україномовної споживчої літератури, беруть саме змаганнями: хто з них швидше видасть світовий бестселер.
Тому новий роман Дена Брауна «Втрачений символ» варто було купити і прочитати хоча б через це – бо українська версія вийшла раніше за російську, коштує дешевше, і представлялася за всіма маркетинговими правилами: спочатку на книжковій виставці молоді люди, схожі в своїх чорних клобуках на дементорів, роздавали задурно буклети з кількома рекламними розділами, потім – повідомлення в пресі, суть яких зводилася до «недовго нам всім лишилося чекати», нарешті – власне презентація, і тепер уже дементори брали від покупця гривні, давали довгоочікуваний томик і сумлінно відраховували здачу. Проте таким, без перебільшення, загальноприйнятим в книжковому бізнесі підходом до видання і продажів цінність «Втраченого символу» обмежується.
Навряд чи Ден Браун почує мене, тому скажу українським колегам і читачам: сім років бестселер не пишеться. Завжди є ризик не виправдати тривалих сподівань, як от вийшло з не менш підігрітим в Україні інтересом до нового роману Оксани Забужко. Тут варто ставити твори пані Оксани і містера Брауна на одну полицю: претензія на демонстрацію надприродних інтелектуальних здібностей в обох випадках виливається в занудство.
Аби зрозуміти, чому «Втрачений символ» - занудна навіть для мене, палкого прихильника трилерів, книжка, треба знати, чому вона була написана. Знаменитий і скандальний «Код да Вінчі», який у нас прийняли як перший роман Брауна, насправді є четвертим. Спочатку були детектив про Антарктиду «Точка обману» та «Цифрова фортеця» - текст, зрозумілий хіба системним адміністраторам. Попри шалені зусилля Брауна, повз увагу тих, хто заборонами книжок поліпшує їхні продажі, пройшли також «Янголи та демони». Що з того, що Папі Римському автор придумав незаконного сина. Церковники – лише люди, а людина грішна, справедливо розсудили в Ватикані. Та коли в «Коді да Вінчі» Браун зазіхнув на святу цноту Христа, мов за підручником розписавши інтимний зв’язок Ісуса з Магдаленою, свята церква повстала, крамольну книгу заборонили, тиражі миттю зросли.
Повторити успіх знаменитому белетристу дуже хотілося. І «Втрачений символ» будується за знайомою вже схемою: науковець Роберт Ленгдон, кращий в світі гравець у квест, від заходу до світанку повинен зіграти в знайому вже гру і, розгадуючи ребус за кросвордом, а шифр – за криптограмою, привести татуйованого від п’яток до маківки масона-відступника Малаха до місця, де, за переконанням розмальованого психопата, схований такий собі символ, котрий дає таємні знання. Звісно ж, знання допоможуть заволодіти світом – маніяки всіх часів хочуть поставити мешканців земної кулі на коліна. В процесі пошуку Ленгдон змушений спочатку розшифровувати послання, які містить відрубана рука його друга, потім, накликавши на себе гнів ЦРУ, тікати від влади разом із донькою цього друга Кетрін, у якійсь момент Малах топить його в спеціальному басейні, а потім Кетрін та врятований друг пояснюють суть втрачених знань: всі навкло – масони, людина – хазяїн своєї долі, і Створений сам стає Творцем. Над Капітолієм сходить сонце, творець знову переміг.
Проте аби очікуваний культурологічний трилер цими сюжетними та світоглядними банальностями обмежився, читання «Втраченого символу» не так би втомлювало. Браун намагається догодити мені, який цінує в подібних книгах екшен і готовий через це пробачити банальність. А ще - тим, хто звинувачує його в примітивності та відсутності інтелектуальної складової. Пишучи на два фронти за схемою «екшен-лекція-екшен-лекція», Ден Браун у результаті втратив читача невибагливого. Натомість вибагливого не знайшов. Наприклад, коли починається дослідження відрубаної руки, чергове переслідування маніяком когось із «наших» або Легдон вкотре опиняється на краю загибелі, дія припиняється – і починається лекція на двадцять сторінок з якоїсь галузі не надто таємних знань – від теології до теоретичної фізики.
Не знаю, хто як, а я хочу читати або детектив, або довідник. Два в одному – як неможливість пізнання, так і загальмована дія.
Оцінка твору не дається, бо автор не має змоги її дізнатися.
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Кримінальне чтиво в Україні. До річниці проекту
- Пригоди українців в Парижі
- Мертвий удав
- Україна немасонська
- Йде полювання на вовків
- Жертви та рахунки
- Тюремна буремна історія
- Хічкок би плакав
- Намисто смертей
- Розбійник любить Україну
- Не люди
- Психо назавжди
- Непросто вигнати нечисту силу
- Не плюй, президентом не станеш!
Коментарі
Останні події
- 03.12.2024|09:25Дискурс радянського самовбивства
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели