Кожне слово нової книги поезій «Вітер з Марса» улюбленої Ліни Василівни Костенко – як попередження, як застереження для людства, як точний, болісний, безкомпромісно правдивий зріз сьогодення України. Вірші із цієї книги потрібно вчити напам`ять, читати повільно, насолоджуючись витонченістю, довершеністю поетичного слова. Як ось:

«Я живу окремо, а не осторонь.

Всім нелегко, знаю по собі.

Я живу у часі і у просторі,

у хвилині, вічності й добі.

Я живу в мовчанні і у Слові,

Серед людства, як на самоті.

І в любові, у такій любові,

що мені не холодно в житті.(с. 7)

2025»

Для мене написання тексту - огляду на цю книгу – це виклик, тому що неможливо оцінювати поезію Ліни Василівни, оскільки це еталон поетичної майстерності, як найвищого мистецтва Слова. Спробую поділитися своїми враженнями після прочитання книги, хоч, якщо бути цілком відвертим, то емоції переповнюють душу й складно передати словами те, що відчуваю.

На сторінках книги «Вітер з Марса» читач відкриє для себе раніше не публіковані вірші від початку Незалежності України до сьогоднішньої кривавої, жорстокої війни росії в Україні. Читаєш книжку й усвідомлюєш, що написано про кожного з нас, тих, хто щодня живе в умовах обстрілів, втрат, лихоліття війни.

«Відбій. Ракетами гатили.
Ніч тишу п’є з Великого Ковша.
До ранку проявляє негативи
безсоннями обпечена душа.

І думаєш – на цей раз оминуло.
А десь комусь біда уже навік.
Дітей убило. Стіни розчахнуло.
Побільшало бездомних і калік.

Клекоче фронт. Країна знемагає.
І що не день, чорніша новина.
А хлопці гинуть. Світ спостерігає.
Нема відбою підлості. Війна.
14 квітня 2025 р. » (с.193 )

Поетеса бачить війну в Україні, як загрозу планетарного масштабу. Вірш «Вітер з Марса», який обрано для назви книги, є метафорою, передчуттям глобальної катастрофи, тривоги за майбутнє України і світу. Як зазначила Ліна Василівна на презентації книги у Києві «звук марсіанського вітру почула в записі». Цей космічний вітер – загроза для всього живого на Землі.

В збірці дуже виразно присутні апокаліптичні мотиви, але вона є своєрідною «мапою України в душі Поета», закликом зберегти людяність, віру в краще майбутнє для України, оберігати пам`ять та культуру, навіть у часи складних випробувань, невизначеності, невідомості що станеться з нами завтра.

Ще однією темою для роздумів та рефлексій є штучний інтелект. Авторка акцентує увагу читачів на етичних аспектах прогресу і застерігає, що попри сучасність та зручність штучного інтелекту, важливо щоб він не замінив емоції людей, здатність критично мислити, осмислювати дійсність, співчувати оточуючим. 

Вірші із книги «Вітер з Марса» хочеться читати вголос, ці поезії дуже близькі для мене за цінносями, громадянською позицією, світоглядом. Читання поетичних рядків вголос дає можливість ще глибше пережити, відчути поезію емоційно. Неймовірно складно виділити певний вірш, тому що всі надзвичайно неповторні, унікальні, важливі для сьогодення України. 

Впевнений, що обов`язково буду повертатися до тексту цієї чудової книги, вона надовго залишиться в моєму серці. Дуже важливо, щоб її прочитали якомога більше людей в Україні та світі для формування патріотичної візії майбутнього, розуміння відповідальності кожної окремої людини за долю та  майбутнє України.

Книга буде особливо цінною для людей, які прагнуть осмислити гіркий життєвий досвід війни в Україні, втрати, але й внутрішньої стійкості.

 «Вітер з Марса» стане особливо близьким читачам, які шукають в сучасній українській поезії не лише художню довершеність, а й чесну розмову про пам`ять, відповідальність, людяність та майбутнє країни. Можна рекомендувати цю книгу молодому поколінню українців, волонтерам, військовим, людям творчих професій. Вона допомагає краще розуміти сучасні реалії в Україні через поезію, емоції та особисті переживання.