Автори текстів:Ігор Павлюк, Зиновій Легкий, Олександер Шугай, Василь Рябий, Ольга Кіс, Віктор Палинський, Левко Воловець, Василь Щеглюк, Михайло Зарічний, Василь Марочкін, Дмитро Чобіт, Богдан Савків, Устина Вовк, Володимир Бадяк, Петро Сов’як, Георгій Маценко, Тарас Салига, Мілена Фуціманова, Юрій Коваль, Михайло Гнатюк, Уляна Свередюк, Богдан Смоляк, Мирослава Данилевська-Милян, Іларій Ляхович, Микола Дупляк, Євген Дудар, Станіслава Солонар, Ніна Дика, Йосиф Голик, Юрій Нагірнй, Володмир Гусар. 

Особистості в текстах:Ліна Костенко, герої Чортківської офензиви, Олександр Гринько, Ярослав Омелян, Ірина Сеник, Михайло Голинський, Сергій Єфремов, Ян Матейко, Менахем Бегін, Рільке, Богдан Кравців, Микола Зеров, Стус, Бажан, Михайло Орест, Лукаш, Павличко, Богдан Чепурко, Франко, Світлана Короненко, Ірина Вовк, Василь Щеглюк, Моцарт, Надія Черкес, хористи львівського «Гомону», гроно львівських музикантів, Віктор Москалюк.

Зшиток останній тоголітній, якоюсь мірою підсумковий, ще більше представницький – із широким спектром стильовим, тематичним, рубрикальним тощо. 

Тут уживаються певні, підкреслюю, взірцеві крайнощі: 

поетичний патерналізм Павлюка і фемінізм Кіс, викличні традиційність Воловця й Щеглюка і модернізм Рябого, Палинського й Зарічного; історична невстояність колізій роману Легкого «Розплата» і «перестояність» подій повісті Марочкіна «Чотири бочки токаю»; захопливо-цитатна презентація творчості Чепурка  на здобуття Шевченківської премії – Коваль і творчості Короненко, у філософсько-белетристичному ключі, – Свередюк; автороцентризм Шугая в редакторських мемуарах «Ліна Костенко: Я все, що я люблю…» і «присутня неприсутність» Маценка в гостьових образках; століття циклу переможних боїв із поляками і століття непереможного духу народного артиста України Гринька; виведення у простір дослідництва таборових листівок – Сов’як і у простір сприйняття Москалюкового живопису – Гусар…

Поза бінарністю – такі вагомі друки, як нарис Чобота «Продати землю – продати Батьківщину», поезо-перекладознавча розвідка Салиги «У світі Богдана Кравціва і Райнера Марії Рільке», новела Фуціманової «Есташ» (переклад із чеської Тетяни Дзюби й авторки), «Люстрацизми» (запитання – відповідь) Дудара.

Редколегія нагадує про цьогорічне – восени – 80-річчя журналу; дякує, називаючи прізвища, своїм приватним і владним жертводавцям; апелює до меценатської традиції українців. Тут передплатний індекс (74183) і банківський рахунок (ДП «Редакція журналу «Дзвін», р/р, 2600081344 в ПАТ АКБ «Львів», МФО 325268, ЄДРПО 30478529), на який можна надіслати посильні кошти, – сигналом тривоги, бо, засвідчую, так сутужно, як нині, журналові ще не було.