Українська діаспора ніколи не мала сумнівів стосовно надзвичайної близькості, ба більше, спадкоємності між комуністичним і путінським режимами. Пам’ять про комуністичне насилля передавалася від тих, хто на собі пізнав життя в «комуністичному раю», до наступних поколінь українців. Нині таке розуміння зростає і серед західного світу, зокрема академічної спільноти. Тому нині дуже важливо всім, а надто українцям, відкривати повсюди в світі  очі на справжню зловісну природу комуністичного режиму, розповідати про його терористичну сутність.  

Книга українського журналіста, письменника, автора понад десяти книг в Україні з історії і діяльності спецслужб Олександра Скрипника належить саме до таких досліджень, що проливають світло на невидимі механізми функціонування комуністичного режиму і його каральних органів та способи впливу на незгодних із політикою кремля і увесь західний світ. 

Ця книга узагальнює багаторічні пошуки автора у найбільш закритому архіві в Україні – Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України. Його фонди колись належали Першому управлінню КГБ УРСР, яке відповідало за зовнішню розвідку. Там зберігаються найбільші секрети тогочасного режиму – інформація про різноманітні спеціальні операції радянської розвідки, в першу чергу, проти українських закордонних центрів, рухів, організацій і їхніх активних діячів. Крім цього в архіві містяться відомості про агентуру, яку використовували і для оперативної розробки діячів українського національно-визвольного руху, і для їхньої ліквідації. Завдяки цілеспрямованій роботі з розсекречення і дослідження цих документів нині стало можливим відкривати досі невідомі факти і доносити їх до широкого загалу.  

Маючи можливість працювати з цими розсекреченими документами, автор упродовж кількох років підготував понад сотню ексклюзивних документальних нарисів про тогочасні події. До нової книги увійшли найцікавіші і найвагоміші з них. Викладені в ній факти, за невеликим винятком, невідомі ні в Україні, ні тим більше у західному світі. Важливо, що автор для більшої аргументації широко цитує оперативні довідки, агентурні повідомлення, плани і звіти спецслужб із грифом «цілком таємно», наводить для ілюстрування окремі документи і світлини. 

«НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви» – це екстракт із 36-ти окремих розвідок, написаних простою і легко доступною мовою про дії радянських спецслужб проти одних із найбільших ворогів комуністичного режиму. Цими ворогами були українці, які після поразки українських визвольних змагань у 1917–1921 роках та після Другої світової війни опинилися в Європі, Австралії, Північній і Південній Америці та не полишали надії на відновлення української незалежності. Це були люди, що належали до різноманітних політичних партій та течій, різного віку та професій. Об’єднувало ж їх те, що вони радянською системою вважалися настільки небезпечними, що для їхньої оперативної розробки, а подекуди і фізичної ліквідації витрачали величезні кошти, зусилля і ресурси. 

Книга написана у форматі цікавих захопливих історій,  які читаються як пригодницькі розповіді із детективними сюжетами. Водночас нарівні з «популярністю» жанру присутня глибина проникнення в події і людські долі. Відтак книга уважному читачеві здатна розповісти значно більше. Вона покращує  розуміння того, як саме працювали радянські спецслужби і з ким українцям доводиться мати справу тепер. Ті, хто хоч трохи знають про методи сучасних російських спецслужб, прочитавши цю книгу, легко переконаються, що вони мало змінилися за багато десятиліть. Нинішні російські спецслужби застосовують ті ж самі інструменти у своїй діяльності, що й радянські, лише сучасніші й досконаліші. 

Та й змінювати їх не було потреби, адже донедавна вони справно працювали. Зрештою, історична ретроспектива корисна ще й тим, що із відстані краще бачиш горизонт трендів та закономірностей. То ж можна сказати, що автор дає доволі ексклюзивні знання тим, хто цікавиться російськими політичними, силовими, інформаційними стратегіями впливу.

Хронологія сюжетів, до яких звертається автор, охоплює період від початку 1920-х років і аж до розпаду «імперії зла». Це насправді дуже важливо, бо, мабуть, тільки така широка ретроспектива дає змогу скласти більш-менш повне враження про ті стратегії та практики, які застосовували радянські спецслужби. Діяли ж вони за алгоритмом, який має стосунок і до нинішньої російсько-української війни. На першому етапі – намагання підкупити, в разі невдачі – дискредитувати і роз’єднати, і нарешті, якщо і попередні заходи не спрацювали, – вбити. В принципі, у схожий спосіб діяли навіть стосовно України як країни. Спочатку намагалися підкупити дешевим газом, треба визнати із перемінним успіхом, потім посіяти розбрат, зокрема через безкарне лобіювання цінностей «русского мира» та пропаганду (згадаймо пам’ятну карту із різними сортами українців). Коли ж і це не дало бажаного ефекту, то розпочали війну на знищення. На жаль, влада і суспільство в Україні та у світі зрозуміли це запізно. Ще й із цієї причини важливо читати такі книги нині.

Простий перелік російських та радянських практик та тактик впливу, згаданих в книзі, зайняв би, мабуть, не одну сторінку. Є серед них прості і завжди ефективні, такі як підкуп або тримання родичів по суті у заручниках з тим, щоб завербувати або змусити відмовитись від своєї активної позиції. Є й досить винахідливі та багатоетапні. Одна з таких спецоперацій під назвою «Некро» – це багатоходова операція КГБ проти Ярослава Стецька – українського політичного та військового діяча, голови Організації українських націоналістів революційної у 1968–1986 роках, президента Антибільшовицького блоку народів. Її суть полягала в тому, щоб шляхом поширення сфальшованого некролога, з одного боку, спричинити погіршення стану здоров’я й так дуже хворого Ярослава Стецька та довести його до смерті, а з іншого боку, домогтися розколу серед керівної ланки ОУН. І значною мірою вона спрацювала, бо невдовзі після публікації некролога лідер українських націоналістів помер. 

Надзвичайно цікаві окремі кейси українців, які пішли на співпрацю з радянськими спецслужбами та стали агентами, а саме  Василя Хомяка, художника Миколи Глущенка, науковця й письменника Віктора Петрова (В. Домонтовича). У книзі показані способи їхнього вербування, мотивації, рівень матеріального відшкодування за їхню роботу, конкретні спецоперації, в яких їх було залучено. 

Цікаво описані операції з багаторічної оперативної розробки таких діячів як Павло Скоропадський, Володимир Винниченко або Нестор Махно і впровадження до їхнього оточення агентів. Ґрунтовно викладений перебіг подій із планування ліквідації Андрія Мельника та Миколи Капустянського, а також стосовно довершених вбивств Євгена Коновальця і Степана Бандери. 

Особливістю цієї книги є ще й те, що більшість представлених у ній сюжетів стосується людей науки та культури, на яких КГБ зазвичай заводив справу. Йдеться про таких знакових українських діячів за кордоном як Юрій Шевельов, Омелян Пріцак, Володимир Кубійович, Іван Багряний, Аркадій Жуковський та інших. Про те, як саме КГБ оцінював їхню діяльність,  намагався завербувати або скомпрометувати та чому їх побоювався, можна дізнатися з нової книги Олександра Скрипника. 

Завдяки тому що книга вийшла у США і поширюється через Amazon у твердій і м’якій обкладинках, вона доступна для всіх, хто цікавиться цією тематикою, у будь-якому куточку світу.