Re: цензії

06.10.2025|Ігор Зіньчук
Цікаві історії звичайних слів
28.09.2025|Петро Гармасій
Перестати боятися…
24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професор
Прихисток душі
24.09.2025|Михайло Жайворон
Патріотизм у розстрільному списку
14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. Дніпро
За якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває

Останні події

07.10.2025|17:37
“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
06.10.2025|15:47
«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
06.10.2025|15:34
Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні
03.10.2025|10:47
В Ужгороді вийшла книжка відомого українського поета Олександра Олеся про Карпатську Україну
03.10.2025|10:44
Кохання, війна і вибір між двома світами: Ірена Карпа представить свій новий роман у Луцьку
30.09.2025|19:02
Український ПЕН оголосив 20 проєктів-переможців стипендійної програми
30.09.2025|18:58
Вʼятрович на Форумі видавців презентує новинку «Генерал Кук. Біографія покоління УПА»
29.09.2025|09:04
Я матір попросив: – ось тут мене вроди!
29.09.2025|09:01
Що читають українські діти: ТОПи видавництва «Ранок» на «Книжковій країні»
25.09.2025|14:50
Оприлюднено довгі списки Книги року ВВС-2025

Інфотека - письменники

Стефаник Василь

Письменник, громадський діяч

Народився 14 травня 1871 року у селі Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) у селянській родині.

Середню освіту здобув у гімназіях Коломиї (1883–1890 роки) та Дрогобича (1890–1892 роки), де познайомився з майбутнім письменником Л. Мартовичем.

У 1892–1900 роках вивчав медицину у Краківському університеті. Літературну діяльність розпочав у 1890 році, опублікувавши у журналі «Народ» статтю «Жолудки наших робітних людей і читальні». Протягом 1890–1897 років писав ліричні етюди, поезії в прозі. Вперше опублікував свої художні твори (новели) в 1897 році у чернівецькій газеті «Праця» («Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «У корчмі», «Побожна», «Сама-самісінька»). У 1899 році виходить перша збірка новел Стефаника «Синя книжечка», згодом — «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), у 1905 році — вибрані оповідання «Моє слово» (тут вміщено лише два нові твори — «Моє слово» і «Суд»).

У 1903 році під час відкриття пам´ятника І. Котляревському в Полтаві познайомився з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським, тоді ж відвідав могилу Т. Шевченка у Каневі. З 1902 до 1916 рік не писав нових творів, займався громадською діяльністю. З 1904 року жив у селі Стецеві.

У 1908 році обраний послом австрійського парламенту у Відні. З 1910 року жив у рідному селі. Під час першої світової війни у 1914–1918 роках перебував здебільшого у Відні, на початку 1919 року відвідав Київ.

З 1916 року повернувся до літературної творчості. Із творів, написаних під час війни та у повоєнний час, склалася збірка новел «Земля» (1926 р.), в якій було розкрито трагічну долю галицького селянства під час світової війни («Дитяча пригода», «Вона-земля», «Пістунка»), пробудження національної свідомості («Марія») та поразку визвольних змагань («Сини»).

7 грудня 1936 року, після тяжкої хвороби Василь Стефаник помер у селі Русові.



Партнери