Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Сильна Україна
Василь Мороз. Стрімкий вогонь. – Івано-Франківськ, Місто НВ, 2010. – 382 стор.
Жанр: національний екшен
Насправді під однією обкладинкою та спільною назвою 14 творів різного обсягу, кожен із яких має в підзаголовку чітке авторське визначення: «детективний трилер», «газетний детектив», «романтичний бойовик» тощо. Проте невідомий мені дотепер станіславський автор Василь Мороз не був би письменником з Івано-Франківська, міста, де українській масовій літературі чинять давній та стійкий опір, якби пішов стандартним шляхом такого собі шанувальника традицій популярної літератури, яким є, наприклад, автор цих рядків. Бо навіть ця безперервна низка пострілів, рукопашних сутичок, погонь та втеч, з якої складається кожен наступний твір незалежно від його назви, виконана з чималою претензією на оригінальність, неповторність, самобутність, що є (в Станіславі як мінімум) ознакою не стільки зразків масової культури, скільки різновидом літературного мистецтва.
Перше, що кидається в очі - відсутність сюжету як такого попри справді стрімку динамічну дію, якою автор насичує свої тексти. Відразу вибачаюсь за, можливо, не надто коректне порівняння, проте іншого просто не приходить в голову: це коли під обгорткою любовного роману читачем пропонується по копуляції на кожній половині сторінки, а деякі абзаци необхідні лише для того, аби дійові особи поміняли позиції.
Як фанату саме «чоловічих» стрілялок мені особисто було легко та цікаво читати кожну з історій, перегортаючи сторінки зі швидкістю випущених із кулемета куль. Але міліціонер, герой повісті «Самотній буй-тур», який на почату рятує дитину від собаки, практично нічим не відрізняється від журналіста, героя повісті «Вишкір фортуни», який вже з перших речень гатить поганому хлопцеві в голову. Дочитавши всю книгу до кінця, складається враження: усі твори об´єднані єдиним героєм, котрий щоразу після того, як гине від ворожих куль під фінал чергового твору, воскресає та реінкарнується в наступному.
До того ж цей персонаж безіменний. Взагалі в книзі автор не морочиться тим, аби хоч якось наректи своїх персонажів, хіба що називає дівчину, яку герой рятує з полону, Лю, та кільком воякам дає прізвиська відповідно званням - той Капітан, а цей - Полковник. Саме тому сутички героїв (чи все ж таки - Героя?) з представниками фауни - собаками, алігаторами, отруйними зміями тощо, - виглядають набагато цікавішими, ніж його бійки з людьми. Адже собака, даруйте за банальність, на кобру не схожа. Натомість вороги постають у творах загальною масою, чимось безликим, хижим. І зринає думка: за кожним вбитим бандитом, на місці якого, мов у Гідри, виростає відразу кілька нових, котрих теж зараз уб´ють, стоїть такий собі Доктор Зло, або хтось на кшталт Дарта Вейдера. Ну, або Саурон, на службі якого купа гоблінів, схожих один на одного та призначених для заклання.
Інтриги як такої в сюжетах, котрі безперервно рухаються, я не побачив. Стріляєш ти, стріляють у тебе, ти вбиваєш протягом двадцяти сторінок, тебе грохнуть на двадцять першій. Далі - новий твір, але така сама історія. Проте в книги Василя Мороза «Стрімкий вогонь» є одна безперечна чеснота, яка здатна все ж таки переважити всі ці жанрові експерименти з жанровою ж літературою. А саме: безіменний герой - не просто українець, який прагне абстрактної справедливості, рефлексує, як філолог з вищою освітою, нарікаючи на недосконалий світ та на нереалізованого себе. Автор з повісті до повісті малює, нехай грубими мазками та прямими лініями, іншого українця. Це - мужчина-воїн, якому начхати на Канта з Деррідою та Джойсом, коли йому особисто, його друзям, близьким та Україні загрожує смертельна небезпека.
Українці - сильні. Вони вміють не тільки засуджувати масову культуру, згубний вплив телебачення, «противсіхів» та роман «Чорний ворон», а й готові взяти зброю чи стиснути кулак, коли бачать перед собою ворога. Вони готові до опору, відсічі, нападу, не всі скиглять про недостатнє фінансування української культури, а відвойовують собі місце під сонцем та боронять власний простір. І хоча, як свідчить післямова, ці твори писані років п´ятнадцять тому, коли щось подібне намагався культивувати своїми націонал-патріотичними бойовиками Леонід Кононович, дуже добре, що вони збереглися та видані як зразок саме гостросюжетної, без надлишкового психологізму, героїчної української прози. Або - казки...
Оцінка *** (+)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Кохання і трошки смерті
- Вкрадений слон та інші злочини
- Єврейський скарб
- Діаманти не вічні
- Війна з павуками
- Проклятий обруч
- Сало для Сканера
- Чоловіки тут не герої
- Пухнастий чекіст
- Неформатні в Україні
- Не донецька мафія
- І хто ж це в нас там під куполом?
- Легенди, міфи та маніяки
- ТОП-5 кращих українських детективів-2010. Авторська версія
- Крутий музикант
- Спочатку був маніяк
- Булочка без нічого
- Звірі повертаються
- Двовимірне слідство
- Ботанік плюс
- Алкоголь, секс і одне вбивство
- Казка про бандитів
- Одиночні постріли
- Чужа серед своїх
- Загадки київського андеграунду
- Читати можна і нервовим
- Про вовка промовка…
- Помста без закону
- Не розмовляй із незнайомцем
- Гості з майбутнього
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року