
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Крутий музикант
Ігор Корж. З акон бумерангу. – Харк ів, Фо ліо, 2010. – 346 с.
Жанр: роман-шансон
Книга, про яку під мова далі – перший прозовий твір автора, яка навряд чи буде прочитана цільовою аудиторією «Буквоїду», постійними (як я скромно сподіваюсь) відвідувачами рубрики «Кримінальне чтиво України» та тими, хто вважає себе українськими літературними критиками. Саме тому про твір харків’янина Ігоря Коржа «Закон бумерангу» варто згадати. Бо з подібних книжок, попри всі вади, які справедливо знайдуть у ній, навіть не читаючи, сноби, насправді, як свідчить історія, починалася будь-яка серйозна національна література.
Наприклад, американські романи почалися – це хто не знає! – не з Марка Твена, Вільяма Фолкнера чи Ернеста Хемінгуея. Фундамент для появи так званої «серйозної» художньої прози заклав такий собі Нед Бантлайн, написавши та опублікувавши від 1869 року більше 400 (!) творів про бандитів, ковбоїв та шерифів Дикого Заходу. Це його книжечками обсягом у сто сторінок зачитувався під ковдрою Том Сойєр (про це є у Марка Твена), хоча чтиво адресувалося насамперед дорослій масовій аудиторії. А ще конкретніше – мужчинам. Потім інші автори почали писати щось і для дам. В обох випадках ці невибагливі історії, які вже за рік після публікації ніхто не згадував, об’єднували грамотну частину різнокаліберних мешканців Америки у націю, яка читає про себе.
Французький роман теж почався не з Флобера і навіть не з Дюма-батька – письменна Франція зачитувалася «Паризькими таємницями» такого собі Ежена Сю. Пригодницькі романи російського класика О.С.Пушкіна «Дубровський» та «Капітанська дочка» так само стали одними з перших зразків прози «для народу», а їхній Достоєвський почав видаватися великими, з сучасної точки зору, тиражами незабаром після смерті. І це було старому вже не потрібно…
Якщо не бреше Інтернет, Ігор Корж – насамперед автор та виконавець своїх пісень, бізнесмен, і зовсім віднедавна – автор художньої прози. Він виконує шансон, або, скажемо так, неошансон. Звичайно, ця музика гнана інтелектуалами, зате її любить якась частина народу. І серед цього народу є україномовні українці. А значить, достукатися до них можна і треба, якщо взяти цей самий гнаний шансон на озброєння. Наприклад, особисто я дуже сумую з того приводу, що в нас немає україномовного шансону. Найлегше відмовитися. Найскладніше – використати якісь фішки цього напрямку на користь якщо не Літератури, то принаймні – книговидання та популяризації читання хоча б у такому вигляді.
Сюжет «Закону бумерангу» простий, як шансон. У Харкові офіцери міліції наймають бандитів-відморозків, аби ті грабували та вбивали, а міліція потім усе все успішно розкривала. Тим часом за океаном процвітає Артур Смоленський, колишній харківський бандит, а тепер – виконавець шансону. Він має шалену, за його словами, харизму, гіпертрофовану сексуальність, може багато випити, хоча напиватися людині з його статусом – не комільфо, і загалом – несе своєю творчістю радість людям. Дізнавшись, що брата Дениса вбили за наказом корумпованих ментів ті самі відморозки, він повертається додому, підключає старі кримінальні зв’язки та відновлює справедливість.
Причому Ігор Корж, як автор роману і одночасно – дока в шоу-бізнесі, все робить правильно: реклама в супермаркеті «Сільпо» (книга названа скандальною, але жодного приводу для скандалу я не побачив, навіть матюками нікого не здивуєш), ненав’язлива самореклама в тексті (Артур Смоленський – друг такого собі Ігоря Коржа, в якого є власне евент-агентство), навіть попередження на обкладинці, що дітям до 16 років книга не рекомендується. Але є один маленький нюанс: в країні, де книжкова торгівля в зародковому стані, пісня, написана хай не про Владімірскій централ, а про Лук`янівську чи Холодногірську тюрму, об’єднає якусь частину українців швидше, ніж книга, котра є першою в нашій країні спробою «олітературити» ненависний пісенний різновид. Тому на виході книжка Ігоря Коржа пройде повз увагу тих, кому справді цікава. І не помітять її академічні дослідники сучасного українського (нехай і російськомовного) кримінального роману, а в Інституті літератури НАН України вони є. Тому я б радив вважати цей текст пропозицією звернути увагу на «Закон бумерангу» хоча б тому, що в такому жанрі прозу в нас ще не писали.
Висновок: свою цільову аудиторію автор «Закону бумеранга» уявляє досить добре. Лишається тепер нагадати цій аудиторії, що для неї в Україні почали писати книжки. Тому пасажири міських та міжміських маршруток, котрі дотепер несправедливо були позбавлені чтива для себе, бо їм наполегливо пропонують Кафку чи Ліну Костенко, тепер теж мають що читати. Тільки не треба зараз кричати про оглуплення нації: дурний той, хто не читає взагалі нічого. Бо Ігор Корж насправді пише про те ж саме, що й Альбер Камю – правда, вживає інші слова, обирає інший жанр та інакше будує речення.
Оцінка ***
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Спочатку був маніяк
- Булочка без нічого
- Звірі повертаються
- Двовимірне слідство
- Ботанік плюс
- Алкоголь, секс і одне вбивство
- Казка про бандитів
- Одиночні постріли
- Чужа серед своїх
- Загадки київського андеграунду
- Про вовка промовка…
- Помста без закону
- Читати можна і нервовим
- Не розмовляй із незнайомцем
- Гості з майбутнього
Коментарі
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі