Жанр: сільські пригоди

З того, як тут визначено жанрові особливості роману письменника з Полтавщини Анатолія Сивирина, може скластися враження, що автор цих рядків ставиться до сільської тематики щонайменше скептично та упереджено. Відтак подібне визначення - не що інше, як вияв здивування. Анотація до повісті «Сканер» обіцяє гостросюжетну пригодницьку історію про хлопця Максима Прищепу, який має унікальний дар - бачити наскрізь, тобто сканувати все довкола. Відтак привертає увагу міліції, бандитів та спецслужб. І подібні сюжети, відомі нам із закордонних бойовиків, відбуваються зазвичай у міських інтер`єрах та урбаністичному середовищі. Натомість цей самий Сканер далі рідного райцентру не просувається, що, погодьтеся, досить мілкувато для супермена такого масштабу.

«Приходь до нас їсти смажене сало! В полудень ми з чередою будемо он в тому вибалку», - ось які теми обговорюють у побуті герої пригодницької повісті, і, до речі, від слів переходять до діла: сало-таки їдять. Правда, в такому сюжетному вирішенні можна знайти й позитив: прочитавши сотні пригодницьких книжок, серед яких є українські, російські, американські, французькі, японські та навіть кенійські, жодного разу не бачив героїв, котрі б пасли череду, їли сало і закушували самогонку медом. Очевидно, таке здорове натуральне харчування і зробило Максима тим, ким він став - непереможним Сканером. Хоча й перемагає він всяку шушваль: містечкових кишенькових злодюжок, бандитів районного масштабу, нечистих на руку музейних працівників. Навряд чи Бетмен або Людина-Павук вважали гідними себе суперниками представників сільської гопоти з прізвиськами Макогін та Кепа. Та й кохана дівчина Сканера, тобто, до того часу вже молода дружина, якій на весілля подарували набір шевських голок, хоче вчителювати десь у селі Очеретяному, а не лишатися в гамірному райцентрі.

Такі ось пейзанські буколічні пасторалі зовсім не в`яжуться з цікавою заявкою на повноцінний сучасний пригодницький роман з українським суперменом, пригоди якого будуть продовжуватися від книги до книги. Супермени в селах не живуть. І сала вони не їдять. Тобто, можливо, їдять, навіть напевне їдять, але не акцентують на цьому увагу. Бо взагалі-то відривати пригодницький роман від питомо міської пуповини, від місця, де така література народжується, і переносити в неактуальне для неї сільське середовище виглядає проти природи гостросюжетної прози. Навіть якщо Анатолій Сивирин, як і обіцяє у вступному слові, справді замислив продовжувати історію: у сільських реаліях вона приречена - адже крім пасовища й пасіки в селах є ще городи, домашнє господарство, самогон, п`яні скотарі, трактористи... Словом, Сканерові краще б утекти подалі від грунтівства. 

Оцінка *** (-)

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику: 

*  Жодної надії; 

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу; 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину; 

**** Хочеться краще, але загалом поживно; 

***** Так тримати! 

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.   

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику