Анатолій Сивирин. Сканер. – Тернопіль, Джура, 2010. – 184 с.
Жанр: сільські пригоди
З того, як тут визначено жанрові особливості роману письменника з
Полтавщини Анатолія Сивирина, може скластися враження, що автор цих рядків
ставиться до сільської тематики щонайменше скептично та упереджено. Відтак
подібне визначення - не що інше, як вияв здивування. Анотація до повісті
«Сканер» обіцяє гостросюжетну пригодницьку історію про хлопця Максима Прищепу,
який має унікальний дар - бачити наскрізь, тобто сканувати все довкола. Відтак
привертає увагу міліції, бандитів та спецслужб. І подібні сюжети, відомі нам із
закордонних бойовиків, відбуваються зазвичай у міських інтер`єрах та
урбаністичному середовищі. Натомість цей самий Сканер далі рідного райцентру не
просувається, що, погодьтеся, досить мілкувато для супермена такого масштабу.
«Приходь до нас їсти смажене сало! В полудень ми з чередою будемо он в тому
вибалку», - ось які теми обговорюють у побуті герої пригодницької повісті, і,
до речі, від слів переходять до діла: сало-таки їдять. Правда, в такому
сюжетному вирішенні можна знайти й позитив: прочитавши сотні пригодницьких
книжок, серед яких є українські, російські, американські, французькі, японські
та навіть кенійські, жодного разу не бачив героїв, котрі б пасли череду, їли
сало і закушували самогонку медом. Очевидно, таке здорове натуральне харчування
і зробило Максима тим, ким він став - непереможним Сканером. Хоча й перемагає
він всяку шушваль: містечкових кишенькових злодюжок, бандитів районного
масштабу, нечистих на руку музейних працівників. Навряд чи Бетмен або Людина-Павук
вважали гідними себе суперниками представників сільської гопоти з прізвиськами
Макогін та Кепа. Та й кохана дівчина Сканера, тобто, до того часу вже молода
дружина, якій на весілля подарували набір шевських голок, хоче вчителювати десь
у селі Очеретяному, а не лишатися в гамірному райцентрі.
Такі ось пейзанські буколічні пасторалі зовсім не в`яжуться з цікавою заявкою на повноцінний сучасний
пригодницький роман з українським суперменом, пригоди якого будуть
продовжуватися від книги до книги. Супермени в селах не живуть. І сала вони не
їдять. Тобто, можливо, їдять, навіть напевне їдять, але не акцентують на цьому
увагу. Бо взагалі-то відривати пригодницький роман від питомо міської пуповини,
від місця, де така література народжується, і переносити в неактуальне для неї
сільське середовище виглядає проти природи гостросюжетної прози. Навіть якщо
Анатолій Сивирин, як і обіцяє у вступному слові, справді замислив продовжувати
історію: у сільських реаліях вона приречена - адже крім пасовища й пасіки в
селах є ще городи, домашнє господарство, самогон, п`яні скотарі, трактористи...
Словом, Сканерові краще б утекти подалі від грунтівства.
Оцінка ***
(-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору
наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Книжки з низької
полиці. Введення в рубрику
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/criminal//2011/05/25/071328.html
|
