Re: цензії

Український автор, який нині активно видається в Росії, заслуговує на окрему увагу хоча б через те, що його прості за стилістикою, манерою оповіді, сюжетом та загальним змістом експортують в Росію актуальну українську ідею. Хай невеликим тиражем. Хай ризикує загубитися в книжковому потоці інших детективів. Проте твори лучанина Сергія Бортникова - все одно маленький український форпост на російському ринку гостросюжетної літератури.

І справа ось у чому. Власне російські гостросюжетні романи з приходом у сусідів до влади товариша Путіна читати тут, в Україні, доволі важко. Ну, хіба російські детективні і кримінальні романи читають персонажі, подібні до Азарова, Табачника, Хорошковського, Медведчука чи Колесниченка - це є їм до вподоби модель поліцейської держави, яку вперто нав´язують актуальні російські детективщики. Поліцейський у Росії правий тому, що він - поліцейський. Путін, не так давно наполегливо рекомендувавши заборонити для показу відомий серіал «Бригада», своєю політикою підтримує популяризацію позитивного образу працівника правоохоронних органів. Якщо в 1990-х роках бал у царині нового пострадянського детективу правили колишні менти, борці з корупцією, а героями ставали одинаки, котрі йшли проти Системи, тепер же Система знову, як то кажуть, рулить.

З огляду на це герої творів українця Бортникова вперто лишаються на демократичній платформі - власне, саме таким від самого початку, аж від Едгара По та Конан Дойла, поставав перед читачами актуальний герой детективу. Він кидає виклик тупим корумпованим поліцейським (читай - діючим ментам) і перемагає на виході. Навіть якщо гине, моральну перемогу все одно здобуває.

У романі «Помститися та померти», який дав назву збірнику, майор міліції Єгоршин сам розслідує трагічну загибель доньки. Та виходить, ясна річ, на мажорів та високопоставлених корумпованих чиновників із прокуратури. Після чого, зовсім не рефлектуючи, розстрілює всіх на місці, мов персонажі Чарлза Бронсона та Клінта Іствуда в американських радикальних кримінальних стрічках 1970-х років. Герой роману «Спецагенти: шукати бомжа» підполковник Гольцов під виглядом вокзального волоцюги намагається проникнути в банду наркоторгівців. Але в процесі розуміє: Система, котра послала його на ризиковане завдання, хоче перемолоти його, свого вірного слугу, та викинути геть. І Гольцов теж повертає зброю проти корумпованих та нечистих на руку міліцейських начальників.

Тема за грамотної розробки може стати суто українським трендом. Адже в Україні міліцію не люблять, як загалом - владу, яку вона, міліція, захищає. Отже, письменники хоча б у такий спосіб зможуть виказати міліції вотум недовіри. А з мажорами, котрі вбивають та ґвалтують, розібратися бодай так, руками вигаданих героїв. Так, це випускання пари. Але ж для того і придумана гостросюжетна література. Як, з рештою, будь-яка література...

Оцінка ***(+)

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику

P.S. Тут і далі українським авторам нагадується заклик подавати про себе коротку інформацію.http://bukvoid.com.ua/criminal/2011/11/15/084230.html#comms