Жанр: прадавній детектив 

Першу книгу з серії про юного русича Чеслава, кращого слідопита свого селища, відзначено серед кращих вітчизняних детективів минулого видавничого сезону. Очевидно, будуть ще історії з цієї серії. Але в цілому оцінюючи «Ловця тіні» досить позитивно, мушу зазначити: твір втрачає через відмову видавця від української версії.

«Чеслав. У темряві сонця» українською неприховано орієнтований на чоловічу аудиторію. З цього приводу дівчата – рецензентки навіть критикують автора за шовінізм та споживацьке ставлення до жіночих персонажів. Нічого не міняється і в «Чеславі-2». Проте реконструюючи й описуючи дохристиянську епоху російською, автор або враховуючи критику, або – мимоволі, але значною мірою змінює тональність. Як наслідок, похмура казка місцями перетворюється на пісню гусляра. І зникає жорсткість, прикметна для дебютного твору. Втім, якщо мета – доспіватися до жіночої аудиторії та заодно пожаліти її, автор свого досягнув.

З рішень, котрі позитивно працюють на сюжет, варто відзначити містичний флер головної інтриги. Розвиваючи сюжет у декораціях прадавніх язичницьких часів, Валентин Тарасов використовує інструментарій готичних романів. Юному Чеславу та його другові Кудряшу, котрий грає при давньоруському Голмсові роль доктора Вотсона, доводиться кидати виклик темним силам. Та розгадати, що це за прокляття тяжіє над будинками, де зупинялися на нічліг двоє загадкових мандрівників.

Спершу їх прихистила родина Кудряша. Майже відразу після того, як подорожні поїхали далі, всі вони згорають разом із будинком. До того ж перед смертю на людей нападає якась небезпечна пошесть. Волхв Колобор поспішає оголосити це та інші місця, вражені нечистою силою, недоторканими. Але для Чеслава всі згарища – насамперед місця скоєння злочину. Тож він порушує табу волхвів заради встановлення істини.

Тут, за законами жанру, сищик повинен увійти в жорсткий конфлікт із Колобором, чий авторитет у селищі беззаперечний. Проте, на відміну від першого роману, Чеслав не веде боротьбу на два фронти, будучи водночас героєм та жертвою. Це дещо знижує загальний градус напруги порівняно з попереднім твором. Компенсує доволі мирне співіснування непокірного юнака з «начальством» серія загадкових замахів – смерть чигає на Чеслава до десятка разів протягом усієї оповіді.

Як на мій смак, із постійними загрозами життю, з яких сищик досить швидко виходить неушкодженим, автор дещо перебирає. Проте ближче до фіналу все стабілізується, і сто останніх сторінок повертають сюжетові драйв та традиційну для детективів напругу в очікуванні розв’язки. Адже Тарасову дуже добре вдається дурити навіть вибагливого читача, показавши всіх імовірних убивць від самого початку, а потім поступово знімаючи явну підозру з кожного. Аж поки лишається єдиний та неповторний суперлиходій.

Окремої уваги вартий мотив. Подорожні, котрі нібито принесли за собою шлейф прокляття, прийшли здалеку і сповідують іншу, ніж наші предки-язичники, віру. Не складно зрозуміти: вони християни. Незнайоме лякає. Тому злочин, котрий маскується під розгул потойбічних сил, насправді переходить у площину світоглядних протистоянь. Замість того, аби поговорити з людьми та розібратися, в чому суть їхньої віри, чужаків негайно записують у вороги. Демонізують, представляють служителями темних сил. Нічого не нагадує з сучасного життя? В будь-якому разі, Валентин Тарасов пропонує не лише історичний детектив, а й несподівано актуальний роман.

 Оцінка****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:      

*  Жодної надії;      

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;      

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;      

**** Хочеться краще, але загалом поживно;      

***** Так тримати!      

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.     

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.      

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику 

P.S. Тут і далі українським авторам нагадується заклик подавати про себе коротку інформацію.http://bukvoid.com.ua/criminal/2011/11/15/084230.html#comms