Re: цензії

Тоталітарні секти, їхні пастирі та адепти. Торгівля людським органами та ембріонами. Проституція, як гетеро- так і гомосексуальна. Пошук унікальних артефактів. Протистояння українських та західних спеціальних служб. Це та інше вдячний та спраглий до подібних сюжетів читач знайде під обкладинкою роману Олени та Олега Малкових «Камінь Бога». Беззаперечний плюс роману – в тому, що все це ґрунтується винятково на актуальному українському матеріалі.

Враховуючи, що від написання твору до пошуку видавця та вихід книги в світ в наших реаліях може спливти щонайменше рік, слід зауважити – фактично дія роману відбувається не тут і тепер, а в недалекому минулому. Приблизно – півтора роки тому, на це вказують окремі, досить конкретно описані реалії. Відтак якщо озирнутися довкола й промоніторити актуальний інформаційний простір, можна з сумом констатувати: нічого не змінилося.

Отже, ефект присутності, на жаль, збережений. І всі реалії, крім пошуку унікального артефакту, того самого Каменя Бога, нікуди не поділися. Ситуація не покращилася. Мажори й далі зависають у нічних клубах, вживають наркотики та практикують одностатевий секс, аналоги пастора Сандея створюють свої так звані церкви мало не в кожному райцентрі, доведені до відаю українці готові продати себе на органи просто зараз, аби живі гроші. Суспільство морально деградує, і автори проказують наше сьогодення очима іноземців, гостей Києва та України.

Проте пропонований роман – гостросоціальний навіть не в другу, а третю чи іншу, віддалену чергу. Від самого початку автори знайомлять читача із сімома, – за кількістю смертних гріхів – дійовими особами, що прилетіли з-за кордону в Україну та потрапили в полк зору наших спецслужб, котрих на приїжджих зорієнтували спецслужби держави Росія. Кожен із них, окрім молодої жінки Томи Крейцер, прибув до нас із злочинною метою. Доля кожного із шести становить окрему сюжетну лінію, та мусить розкрити означені вище суспільні та соціальні виразки, котрі роз`їдають нашу Батьківщину. За логікою парадоксу, чиї закони діють у нас, те, що надає роману гостроти й актуальності, водночас суттєво заважає сюжету. Бо навіть досвідчений читач буквально до половини книги не може розібратися, яка ж історія основна, відповідно – увага стрибає з п’ятого на десяте.

Проте там же, ближче до середини, більшість із цих розпусників та психопатів гине один на одним, лишаючи нам історика Тому Крейцер, котра за допомогою Павла, свого київського друга, знаходить у печерах Лаври артефакт. Той самий Камінь Бога, котрий водночас є оракулом та прорікає кінець світу. Проте не все так погано: цей камінь залишили дуже давно інопланетяни саме в серці Києва й, відповідно, України, бо, згідно пророцтва, українська земля після глобальної катастрофи й перезавантаження всього світу стане колискою нової, унікальної цивілізації.

Яке рішення приймуть Тома з Павлом, лишаю за межами цього тексту. Бо, по-перше, фінали таких трилерів не варто називати, бо поки що окреслена лише зав’язка. А по-друге, на цьому можна було б насправді завершити огляд доволі вправно сконструйованої книги й вийти на якесь узагальнення, аби не одна обставина. Котра, як на мене, здатна перекреслити всі чесноти й варті поваги жанрові експерименти «Каменя Бога».

Справа в тому, що серед дійових осіб роману, і то не епізодичних, є Президент України. І це – позитивний герой. Котрий дбає про інтереси держави, якою обраний керувати, заодно намагаючись врятувати Україну й світ, бо знає про оракула.

Я прекрасно розумію, що за межами України в західний бік, особливо – в США, голова держави – людина шанована. Саме тому в розважальній літературі західних авторів, здебільшого американській, бажання терориста вбити президента обурює пересічних громадян. Згадаємо хоча б знаменитий «День Шакала» Фредеріка Форсайта – всякий сучасний читач справді переймається, аби Шакал не застрелив президента Франції генерала де Голля. А у американському фільмі «Президентський літак» перша людина Америки, роль якої виконує Гаррісон Форд, сам бере в руки зброю й, ніби Міцний Горішок, розправляється з терористами, що захопили його разом із літаком. Нарешті, у «Скарбах нації – 2» саме президент США допомагає історику, якого грає Ніколас Кейдж, врятувати як не світ, то Америку.

Звісно, йти таким шляхом – поваги до свого президента - мусить кожен громадянин. Але в Україні жоден президент до Віктора Януковича – а саме він герой «Каменю Бога», впізнаваний, автори подібності не приховують! – особливою популярністю не користувався. Хіба Ющенко був реальним лідером країни якійсь час, і спогад про це залишив французький автор трилерів Жерар де Вільє, написавши 2005 року роман «Убити Ющенка!» Проте з елементарною повагою до діючого президента взагалі бідося. Варто дізнатися, що хтось готує на нього замах, відразу знайдеться стільки бажаючих подавати патрони, що збоку ця колотнеча виглядатиме непристойною. Мов битва за пляшку горілки в часи горбачовського «сухого закону».

Таким чином, антигероям, котрих, за наводкою російських спецслужб, українська служба безпеки підозрює в спробі зашкодити діючому президентові України, починаєш співчувати. Бо дуже хочеш, аби комусь із них, збоченців та моральних потвор, це вдалося бодай в романі. А коли Президент України, не знайшовши підтримки й розуміння в росіян та білорусів, починає рятувати світ сам, безкоштовно, із сумом усвідомлюєш: простіше й вдячніше повірити в Камінь Бога, артефакт – оракул в надрах Лаври, аніж у те, що голова нашої держави дбає про державу та взагалі щось інше, окрім себе.

Оцінка***(-)

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику

P.S. Тут і далі українським авторам нагадується заклик подавати про себе коротку інформацію.http://bukvoid.com.ua/criminal/2011/11/15/084230.html#comms