Re: цензії

До недалекого минулого майстер містичного трилера Стівен Кінг звертається не вперше. Згадати «Зелену милю», де, за сюжетом, дія відбувається в Америці 1930-х років, періоду «Великої Депресії». Окремі оповідання, написані в різні часи та друковані в різних збірниках автора, повертають читача до епохи «сухого закону». Проте чи не вперше Кінг пропонує повноцінний історичний роман, у якому все витримане в детально прописаних американських реаліях 1958-1963 років і, напевне, по ньому можна вивчати згаданий період.

Правда, є одна деталь: Кінг не був би собою, аби не вигадав глобальної фантастичної ситуації. Наприклад, у попередньому романі, «Під куполом», події відбуваються з реальними людьми в реальних ситуаціях, і ми читали б звичайний трилер, аби не одна обставина: своїх героїв письменник ізолював під непробивним скляним куполом, що опустився з небес не без участі інопланетян. Відповідно, у «22.11.63» шкільний вчитель (улюблений персонаж Кінга після письменника) Джейк Еппінг потрапляє з нашого часу в минуле через портал, котрий знаходиться за шинквасом у комірчині його приятеля. Цей помирає від раку, і просить Еппінга змінити минуле: вберегти президента Джона Кеннеді від кулі Лі Гарві Освальда.

У романі не раз згадується оповідання Рея Бредбері «Гримнув грім» - про те, як герой, роздавивши метелика в минулому, спричинив глобальну катастрофу в майбутньому. Отже, фінал роману тяглістю у 894 сторінки несподіваним не буде, навіть якщо ви тільки збираєтесь його читати. Через те без боязні зіпсувати «ефект метелика» скажу: застреливши Освальда й врятувавши Кеннеді герой нічого доброго для майбутнього планети Земля не зробив. Повернувшись назад після успішно проведеної операції зі знешкодження комуніста Освальда, Джейк бачить морок, руйнацію, голод та зародки фашизму. Чому так сталося, вам пояснять на кількох сторінках. Як герой зможе виправити ситуацію - зрозуміє той, хто подолав увесь цикл «Темна вежа»: до речі, тема порталів та переходів у інші світи там описана набагато ефектніше і, між нами кажучи, цікавіше. Власне, нового прийому для вирішення проблеми, з якою зіштовхнеться Джейк Еппінг, врятувавши Кеннеді, письменник-мільйонер чомусь вирішив не вигадувати. Таким чином, маємо ту ж саму «Темну вежу», тільки без сутичок із монстрами.

Загалом складається враження, що Кінг, славний власною працездатністю, писав саме цей роман хвилями. Тобто, керувався не бажанням працювати, а натхненням, що добре для поета, але дуже шкодить раціоналізму та логіці прозаїка. Так, стрімко вгвинтившись у оповідь та взявши шалений темп, котрий дозволяє проковтнути перші півтори сотні сторінок за дві години, далі автор вмикає гальма, занурюючись у ніколи не властиві йому (крім хіба «Гри Джеральда» й «Острова Дума») інтелігентські рефлексії з приводу «про взагалі».

Наступні двісті з гаком сторінок - тягуча, як останній роман Оксани Забужко, та абсолютно непотрібна любовна історія Джейка в минулому з бібліотекаркою Сейді. Єдине цікаве тут: сексуальне життя Сейді, вірніше - його відсутність із чоловіком - релігійним фанатиком. Поява цього типа дещо прикрашає історію кохання, але зовсім не робить її потрібною саме в такій - на дві сотні сторінок, кількості. Cаме мелодраматична складова, котра ніколи раніше не займала в Кінга так невиправдано багато місця, здатна зробити цей роман не найкращим, як раніше визнали інші читачі твору на «Буквоїді», а претендентом на якщо не авторський провал, то вже точно - авторську фальш. Стівенові Кінгу не пасують мелодрами, там само, як зарозумілі, з претензією на високочолу прозу «Безсоння», «Серця в Атлантиді» та «Острів Дума»,

Очевидно, в цій частині книги Кінг згадує частково роки свого вчителювання та знайомство з Табітою, майбутньою дружиною, а частково - втягує голову в плечі і слухняно вистукує на клавіатурі цю романтичну патоку, бо над головою стоїть із макогоном згадана вже Табіта Кінг. Ймовірно, любовний «роман у романі» написаний саме для неї, аж ніяк не заради літературного експерименту.

Є ще одне пояснення: не зовсім удалий вибір часу. Чомусь портал приводив не відразу в 1963-й, а спочатку в 1958-й, і треба було якось прожити цей період. Тобто, заповнити його лав сторі та рефлексіями. Прийняти таке рішення - воля автора. І стосунки героя з бібліотекаркою справді лише «чимось» заповнюють саму оповідь до появи в ній Освальда. Бо, наприклад, останній фільм іншого культового американського митця, режисера й сценариста Квентіна Тарантіно «Джанго вільний», цілком доводить - можна не зраджувати собі та створювати шедеври, зовсім обходячись без мелодраматичних ліній.

Та коли нарешті починається полювання на вбивцю Кеннеді, до нас повертається старий добрий Стівен Кінг. І темп розповіді знову стає таким, до якого звикли його шанувальники. Тож застереження до тих, хто ще не читав: сміливо пропускайте любовні сторінки. У них любов, це заважатиме героєві в полюванні на Освальда. Ну, хіба зупиниться на трошки, аби дізнатися, що релігійні фанатики роблять зі швабрами...

Оцінка тексту не дається в силу того, що автор не зможе її прочитати.

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику

P.S. Тут і далі українським авторам нагадується заклик подавати про себе коротку інформацію.http://bukvoid.com.ua/criminal/2011/11/15/084230.html#comms