Re: цензії

18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
10.12.2024|Ігор Зіньчук
Свобода не має ціни
01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях

Кримінальне чтиво

Сищиця в чужому тілі

Сергій Пономаренко. Чаклунське коло («Колдовской круг»). – Харків, Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 350 с.

Жанр: загадки чужої історії 

Анонсуючи новий роман автора півтора десятка книжок Сергія Пономаренка, видавництво пропонує читачеві самому визначити, який роман він купив і читає: детективний, історичний чи містичний.

Попередні твори цього автора, завжди маючи характерну для питомо української белетристики містичну складову, все ж таки більше тяжіли до звичної нам реальності. І пригоди героїв, у цьому випадку - київської журналістки Іванни, хоч і густо замішані на містиці, завжди мали реальне пояснення потойбічному.

Злочинці не виявляється вовкулаками або чорними магами, а просто грають у них. Пропонуючи героям та читачам певну загадку, запрошуючи всіх до майстерно вигаданої ними казки. Навіть у давнішому «Відьминому подарунку», коли Іванна у своїх снах переноситься в далеке минуле, аби стежити там за відьмою та отримувати підказки для розгадок таємниць сьогодення, це сприймається як пророчий сон. На який герої детективів не просто мають право, а навіть часом це право реалізують. Скажімо, герой роману сучасного італійського автора Сандроне Доцьєрі «Не дратуйте горилу» навіть обрав для себе саме такий метод розкривати злочини: вводячи себе в транс і перетворюючись на іншу людину, розкриваючи своє інше, інакше, темне «я».

Проте «Чаклунське коло» остаточно позбавляє шанувальників творчості Пономаренка сумнівів та чітко дає зрозуміти: жанровий вибір зроблено, жанрова розтяжка втомила. Перед нами - чистої води містичний детектив, де реальне життя не має жодних шансів. Іванна, тепер уже не журналістка, а емісар Шамбали, повинна знайти давній манускрипт, створений чорнокнижником, котрий, як водиться, загрожує всьому живому на планеті. Спочатку їй вдається вирахувати так званий гримуар у надрах бібліотеки, застосувавши звичний набір детектива, хоча й увійшовши при цьому в тіло бібліотекарки.

Проте й такий хід шанувальники реалістичних сюжетів цілком можуть списати на дію гіпнозу. Наприклад, Іванна впливає на ту, в кого перевтілилася, на відстані, зазомбувала її тощо. Але коли вороги, демони, що так само вміють користуватися тілами простих смертних, обдурили Іванну та забрали небезпечний манускрипт у неї з-під носа, вона пускається в усі тяжкі. Бо тепер єдиний вихід - перенестися в далеке минуле, причому - не в українське, як у «Відьминому подарункові» чи «Проклятті скіфів», а французьке та італійське.

Тобто, якщо у попередніх романах автор засобами популярних жанрів займався легенькою просвітницькою роботою, розповідаючи про забуті сторінки нашої історії та іноді граючись у історію альтернативну, то тепер він відпустив фантазію і зовсім не стримує сюжетні повороти. Іванна повинна перешкодити самій появі гримуару, роздушивши того самого метелика в минулому, аби змінити майбутнє на користь людства. Але на різних етапах основна оповідь втрачає лінійність, сюжет стає мозаїчним, дійових осіб стає надто багато і не всі вони мають до розказаного пряме відношення. Правда, все це можна було б списати на жанрові експерименти. Тим більше, що Сергій Пономаренко навіть за таких обставин встигає надати читачам певну просвітницьку інформацію стосовно європейської історії. Та й під фінал Іванна знову во плоті та, як ви здогадалися, доводить місію до кінця.

Відтак до мандрів героїв та героїнь по чужих тілах український читач, котрий до пуття не розібрався, що ці герої можуть робити, будучи в своїх рідних тулубах, навряд чи звик. Роман вартий уваги через сміливість жанрової мозаїки. Але поки в нас люди слабо розрізняють власне жанри, результат подібних експериментів не завжди передбачуваний.  

 

Оцінка *** (+)



Додаткові матеріали

Мужчина поза законом
Негідники не граються
Топ-5 кращих гостросюжетних романів-2012. Авторський рейтинг
Монстри виходять на світло
Іноді президентів краще вбивати…
Тегеран-2005
Вбивства з минулого
Українські таємниці
Вічність чоловічої роботи
Лисиця проти вовка
Суто жіночі пригоди
Вбити бота
Темне минуле
Війна завжди війна
Праворуч, де серце…
Невидимий дим від вогню зачисток
5 cпроб налякати Україну
Наш герой не працюватиме на владу!
Львівський Арсен Люпен
Український народний блатняк
Мир хатам, війна ментам!
Конспект пригод
Між іншим – маніяк
ТОП-5 кращих українських детективів – 2011. Авторський рейтинг
«Зелена» варта
Всі страхи вдячного підкаблучника
Шпигун із роздвоєнням особистості
Ключ до життя
З бандитським привітом!
Корона української імперії
Наші проти всіх
Андрій Кокотюха збирає базу з авторів детективів
Помста «білих колготок»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери