Re: цензії

01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла

Re:цензії

03.01.2024|14:46|Станіслав Новицький

Вічний Мамай Ігоря Павлюка

Павлюк І. Танець Мамая: Вірші 2017–2022 років /Ігор Павлюк. – К.: Саміт-книга, 2023. – 288 с.

Серед сучасних віршописців та «літописців» дня сьогоднішнього важко віднайти справді достойний рівень не тільки володіння словом, а й усвідомлення, чим насправді являється слово. Сучасні архетипи побудовані на примітивному конструюванні, ба, навіть на простій компіляції. Це все відголоски постмодерного болота, очманілої залюбленості, спотвореної дійсності чи й деградації. Спустошення літературного простору… 

Коли серед цього болота з’являється достойне письмо, ми сприймаємо його з острахом, недовірою, якоюсь примітивною упередженістю. Серед вподобаних мною книг цього року можу відзначити «Танець Мамая» Ігоря Павлюка. Недаремно один із найпотужніших літературознавців сучасності Дмитро Дроздовський так відгукнувся на появу книжки: «Танець Мамая» Ігоря Павлюка – знакова книжка 2023 року. Одна з небагатьох справжніх книжок сучасного літературного процесу. 

Слово правдиве, слово іронічне, слово мудре й виважене.

Дозволив собі в передмові навіть написати про "Метамодерного Мамая".

Мамай – архетипний образ, актуалізований у різних історичних епохах і культурних контекстах».  

Навіть Мамай у сучасному контексті являється монументальним і вічним явищем боротьби і витримки, він ніколи не був нейтральним образом чи словесною іграшкою в руках найрізноманітніших письмаків. У цьому відсутність прикритись самим образом, унеможливлення спаплюжити саму сутність Мамая. Павлюк – поет високих вібрацій з тонким відчуттям ліричного Всесвіту, така його природа. У його поезії дивним чином поєднуються земне і вічне, холодне і гаряче, космічний голос шаріє у найвищих високостях.

Я лежу.

Я камінь спотикання,

Поруч із наріжним камінцем.

І болять мені у час повстання

Ті, хто в мене вдарились лицем.

Ті, хто спотикнулися ногами,

Ті, хто не об’їхали конем.

Я росту.

Я спотикальний камінь.

Я болю.

Не копайте мене.

…Ну хіба ж ти заростеш тут мохом?..

Змінюю печалі течію.

І болить мені оця епоха,

Що спіткнулась об судьбу мою.

Павлюк істинний у багатьох сенсах, сама поетична стихія рухає ним. Ця стихійність не являється основним порухом його мовного і метафоричного напряму. Хоча така поезія викликає порівняння та роздуми. Своєрідна мовна партитура притаманна лише Павлюкові. Хоч він і буває пафосним, але ця пафосність не є дражливою чи смішною. Поет є істинним енциклопедистом, у багатьох рядках простежується словникове багатство, надзвичайно потужне відчуття поетичної логіки.

МАМАЙ 

Битва.

Рано темніє.

В полі – привид Мамая.

Він вмирати не вміє.

Він між пеклом і раєм.

 

То співає, то б’ється,

То сміється, то плаче,

Як поранена птиця,

Характерник козачий.

 

Шрами навхрест у нього.

Семиструнна шаблюка.

Щось у ньому від Бога,

Щось у ньому від крука.

 

А кругом, на деревах,

Одноразові гнізда,

Пінопластові леви

Мерседесами їздять.

 

Він чужий цьому світу.

Він сильніший за нього.

Його зірка ще світить

На безсмертну дорогу.

 

І сміються людиська,

І кар’єру клепають.

 

Темно. 

Вітряно. 

Слизько.

В небі привид Мамая. 

Євген Баран посутньо визнав: «Сюжетність віршів Павлюка, деяка їхня внутрішня суперечність не руйнують загальної вітаїстичної концепції книги. Власне, книги, не збірки. Бо в книзі, як у староукраїнській великодній драмі, є своя експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація і катарсис.

Тому “Танець Мамая” треба сприймати як катарсисну драму Поета, який дозрів до “душевного миру”, але завжди готовий стати на прю із ворогом. Попри весь універсалізм відчуттів, – се дуже українська книга. Дуже-Павлюківська книга, водночас сповнена глибинної народної мудрости і віри в перемогу Життя…»=

Писати про Павлюка означає досліджувати міт його слова. Поет у вирві власного болю відчуває набагато більше, ніж той поет, який є у повітрі. Однозначно «Танець Мамая» є знаковою книгою в сучасній українській поезії. 

 



Додаткові матеріали

05.12.2023|10:06|Re:цензії
Справжність маски
28.11.2023|18:45|Re:цензії
Епоха як камінь спотикання
12.10.2023|15:57|Re:цензії
«…Де шукаємо бога й себе»
22.09.2023|14:26|Re:цензії
Пісня про незнищенність душі
08.08.2023|12:57|Re:цензії
Дарувати людям добрий настрій – свята справа
27.07.2023|10:23|Re:цензії
За що ми любимо поезію
15.07.2023|14:08|Re:цензії
До образу Мамая, або Ігор Павлюк: «І пізнаю сенс сльози і глини»
26.06.2023|18:32|Re:цензії
Глибока крізь нього дзвенить висота
18.05.2023|09:56|Re:цензії
«Ми до правди ще не готові»
13.01.2023|13:15|Re:цензії
«Заплющить очі і згадайте про маки в житі»...
06.12.2022|10:26|Re:цензії
Алмазні грані Ігоря Павлюка
16.09.2022|10:48|Re:цензії
Візії поета і пілігрима
30.08.2022|15:53|Re:цензії
Вакуум не терпить порожнечі
29.07.2022|12:35|Re:цензії
Можна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
12.07.2022|15:47|Re:цензії
Епоха Павлюка
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

06.12.2024|18:41
Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
03.12.2024|09:25
Дискурс радянського самовбивства
28.11.2024|14:49
Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
27.11.2024|12:11
"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева


Партнери