Re: цензії
- 06.05.2024|Віктор ВербичРута Ружин - українська міс Марпл: екскурс у світ двох романів Надії Гуменюк
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Re:цензії
Можна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
Мистецтво завжди освітлювало людину, підносило її на вищий рівень духовності, відколи люди навчились захоплюватись прекрасним, бо в ньому криється таємниця людської душі.
Недавно я був присутній на вечорі Поезії, – презентації нової книги Ігоря Павлюка «Спас», книги духовної лірики (Павлюк Ігор. Спас : книга духовної лірики. – Львів: Піраміда, 2021. – 288 с.), який відбувся на камерній сцені Національного театру імені Марії Заньковецької 3 червня.
Свої вірші читав сам автор, Ігор Павлюк, читали актори театру.
Була атмосфера піднесення, – атмосфера співтворчості митця і слухачів.
Я відчув велике захоплення слухачів і велику вдячність за духовне співіснування в поетичному слові. Вибух тонких енергій, яка йшла з кожного рядка, мені захотілося вирізьбити у граніті, що я і зроблю пізніше, вирізьбивши з каменю образ Поета.
А наразі мені захотілося скласти кілька слів безмежної подяки Ігореві Павлюку, який так щедро дарує душу читачеві і слухачеві великої поезії, – як символ духовного єднання поета і скульптора, бо в нас спільні наміри,– розвивати духовне в словесній поезії і в поезії скульптури.
Я впевнений, що Ігор Павлюк уніс щось нове, зовсім свіже, несказанне у велич українського і світового Слова, і підняв призначення Поезії для зростання духовності людини у Всесвіті.
Ось деякі вислови автора:
«Крім Вітчизни гнізда,
Все на світі – міраж».
Це ключове, мені здається, в Ігоря Павлюка.
Багато хто пріє у тому міражі далеко від Батьківщини.
У декількох стислих, образних фразах автор може висловити всю правду життя, емоційно і метафорично, ніби карбуючи кожну букву.
Як-от:
«Небо нам свої хлібинні руки
Ніжно притуляє до чола».
Це дотик до самого серця.
Ігор Павлюк − автор, який «олюднює Богів, обожнює людину».
Він
«Як в дитинстві,
Іде по полю –
Маму із дороги виглядать».
Дійсно втративши в дитинстві маму, він до кінця життя буде її виглядати...
«Якби я сьогодні був дерев’яним –
Спалився б, щоб вас зігріти»...
Тут знак саможертви заради великої Любові.
Любові-Бога.
Де ключ до його поезій, неможливо здогадатись, і це його тайна, писати серцем, не збиваючи ритму.
Бо, як він каже:
«Об шаблю вигострю перо».
І далі:
«Я битими чумацькими шляхами туди іду,
Де кулі не беруть».
Дай Боже, щоб наші вояки ішли такими ж обхідними шляхами і зненацька на ворога нападали, і – перемагали!...
І також – «мені як людині людно – але нелюдяно тут».
Бо є люди, а є нЕлюди.
Тут стисло і афористично сама суть Правди та Істини.
Або –
«Немає болю.
Перехресні шрами
Нагадують голгофську самоту...»
Поет іде за Ісусом, тому відчуває Ісусові несамовиті болі, які во ім’я воскресінь Його і людства!..
Бо
«Хто ти – не знаю,
Але ітиму до тебе завжди».
Тут ніби поет звертається до Долі, до якої ітиме з Богом навіть якщо вона
не йтиме до нього, сироти...
* * *
Кожен рядок цієї Поезії несе в собі ніжно-ножову вибухову силу, – і прочитавши всю книгу, ви наповнюєтесь бойовим зарядом надовго.
І можна лише дивуватись, що є ще такі поети як Ігор Павлюк, якого «ще молодить... солодке тремтіння вишні».
Тож побажаємо, щоби ще довго його натхненна душа чула і опоетизовувала і Всевишнього, і мелодію тремтіння вишні…
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"