Re: цензії

20.01.2026|Ігор Чорний
Чисті і нечисті
18.01.2026|Ігор Зіньчук
Перевірка на людяність
16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зола натщесерце
16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцент
Фудкомунікація - м’яка сила впливу
12.01.2026|Віктор Вербич
«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
Витоки і сенси «Франкенштейна»
11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Доброволець смерті
08.01.2026|Оксана Дяків, письменниця
Поетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
30.12.2025|Ганна Кревська, письменниця
Полотна нашого роду
22.12.2025|Віктор Вербич
«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»

Кримінальне чтиво

Помста «білих колготок»

Анатолій Сергієнко. Хто вбив пана Штима? Швидко промайнути. – Тернопіль, Богдан, 2011. – 480 с.

Жанр: народний детектив

У черговому випуску серії «Український детектив» під однією обкладинкою пропонується два романи. Перший - «Хто вбив пана Штима?», я схильний вважати своєрідним феноменом українського книжкового ринку взагалі та мацьопкого сегменту жанрової літератури - зокрема. Бо назвіть мені хоча б ще один подібний твір, який витримує в Україні третє (!!!) видання. Вперше під згаданою назвою роман про вбивство львівського депутата, котрий організував торгівлю немовлятами, побачив світ ще в 1997 році. За десять років його перевидали під назвою «10 тисяч баксів», і саме тоді він потрапив у поле нашої уваги. Причому від слів, сказаних свого часу на адресу книги, я тепер не відмовляюся, хоча визнаю феноменальність такого ось довгожительства. Навіть здатність розмножуватися: адже пропоноване видання включає в себе продовження під назвою «Швидко промайнути». Яке цінне саме тим, що не є самостійною історією, а може прийматися лише у контексті попереднього роману. Тобто - класичною другою частиною, сюжет якої цілком залежить від першої.

Пана Штима, як відомо тим, хто читав однойменний роман, убила молода жінка Оксана Олійник, котру більшість дійових осіб знала, як Галю з гуртожитку, коханку слюсаря мотозаводу Миколи Барбіроша. Вона пройшла відповідну підготовку та отримала бойовий досвід у Чечні, поповнивши собою ряди жінок-снайперів, котрих ще називають «білими колготками». Кінцівка згаданого роману вийшла досить ефектною саме через те, що ніхто не міг запідозрити безжальну вбивцю в коханці слюсаря-алкоголіка. Та поза викриттям Галі-Оксани лишилося дуже багато запитань, заради відповідей на які й написано роман «Швидко промайнути».

Тепер за загадкових обставин один за одним гинуть двоє братів Коновалів, чия діяльність має злочинне коріння. Детективної загадки не вийшло: дуже швидко з´ясовується, що в їхньому фарватері бачили зниклу без вісті Галю-Оксану, і міліція, підключивши приватного сищика, майже протягом усієї оповіді займається тим, що перевіряє: справді вбивця - снайперша Оксана, чи це хтось під неї працює. З рештою, вона сама дає про себе знати, і починається довга історія помсти. Виявляється, пан Штим колись зґвалтував її, потім хотів убити, бо вона його шантажувала, ну а далі професійна вбивця зводить аналогічні рахунки з іншими ґвалтівниками - тими ж братами Коновалами. Признавшись, вона спокійно тікає до Америки.

Єдине, що рятує завідомо вторинний по відношенню до першої частини роман - алкогольно заангажований слюсар мотозаводу Микола Барбірош: істинно народний персонаж, вартий не лише окремого роману, а цілої історії про українського пияка, котрий потрапляє в різні кримінальні історії та навіть мимоволі починає щось схоже на власне розслідування. Слюсар з печінкою слона, хтивістю павіана, амбіціями директора заводу та підсвідомими завдатками сищика - погодьтеся, оригінальнішого персонажа в детективній літературі ще не було.

І напевне не буде. Чому? А ви дочитайте книгу до кінця, час, попри відверто вторинну детективну лінію, промайне швидко.

Оцінка ***

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:    

*  Жодної надії; 
   

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;    

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;    

**** Хочеться краще, але загалом поживно;    

***** Так тримати!    

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.   

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.     

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику



Додаткові матеріали

Нестрашна помста
Таємниці української діаспори
Води майже не видно
Сильна Україна
Кохання і трошки смерті
Вкрадений слон та інші злочини
Єврейський скарб
Діаманти не вічні
Війна з павуками
Проклятий обруч
Сало для Сканера
Чоловіки тут не герої
Пухнастий чекіст
Неформатні в Україні
Не донецька мафія
І хто ж це в нас там під куполом?
Легенди, міфи та маніяки
ТОП-5 кращих українських детективів-2010. Авторська версія
Крутий музикант
Спочатку був маніяк
Булочка без нічого
Звірі повертаються
Двовимірне слідство
Ботанік плюс
Алкоголь, секс і одне вбивство
Казка про бандитів
Одиночні постріли
Чужа серед своїх
Загадки київського андеграунду
Про вовка промовка…
Помста без закону
Читати можна і нервовим
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

22.01.2026|07:19
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
21.01.2026|08:09
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
20.01.2026|11:32
Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
20.01.2026|10:30
Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
20.01.2026|10:23
Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
20.01.2026|10:18
У Луцьку запрошують на літературний гастровечір про фантастичну українську кухню
20.01.2026|09:54
Оголошено конкурс на здобуття літературної премії імені Ірини Вільде 2026 рок у
20.01.2026|09:48
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Минувшина»
19.01.2026|15:42
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Дитяче свято»
14.01.2026|16:37
Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ


Партнери