
Re: цензії
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
- 31.01.2025|Олег СоловейЗалишатись живим
- 29.01.2025|Ігор ЗіньчукПрийняти себе, аби стати сильнішою
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Re:цензії
Мойсей української літератури
Степан Процюк. Руки і сльози: Роман про Івана Франка. К.: Видавництво Холодкевича «ТунДрайв», 2022. - 384 с.
Він завжди прагнув просвітлення для свого обікраденого на правдиву історію народу. Торуючи складний шлях, цілеспрямовано і невтомно письменник долучався кожною своєю працею до укріплення національного дискурсу. Так, це про Івана Франка, але тією ж мірою і про Степана Процюка. Як видається, вийшов напрочуд гармонійний письменницький симбіоз: один будівничий національного буття майстерно нагадав світові й українству про подвиг іншого.
Роман Степана Процюка «Руки і сльози» про Івана Франка переконливо доводить, що тонке відчуття письменницької природи одного з найвеличніших українських митців можливе за умови суголосності поглядів і переконань, а також розуміння власної місії і значеннєвості у житті нації. «Руки і сльози» – це роман про фаталізм долі й мінливість фортуни, перемоги та невдачі, здобутки й утрати українського Мойсея, який, як і рівновелика йому Леся Українка, сontra spem speroна щасливу долю українського народу.
Своїми біографічними романами, яких у Степана Процюка за кілька десятиліть невтомної письменницької праці назбиралося чимало, – «Троянда ритуального болю. Роман про Василя Стефаника», «Маски опадають повільно. Роман про Володимира Винниченка», «Чорне яблуко. Роман про Архипа Тесленка», «Місяцю, місяцю. Роман про Григора Тютюнника» – він як національнозорієнтований письменник активно долучається до творення української культури, гідно продовжуючи високу місію своїх попередників.
Степан Процюк укотре романом «Руки і сльози» доводить свою майстерність дістатися словом найпотаємніших глибин душі. Йому напрочуд гармонійно вдається балансувати між фактом, біографемами і силою письменницької фантазії. Степанові Процюку вдалося зобразити силу душевної стійкості та витривалості Мойсея української літератури, якого з усіх сил нищили морально й психологічно. «Прообраз національного провідника» правдиво змодельований системою цінностей, здобутків та орієнтирів Івана Франка, який, попри програші на виборах, провал наукової карʼєри, складнощі у зближенні з людьми, душевні муки, болісну памʼять утрат, марні сподівання на щастя-долю, все ж жив передусім літературною творчістю, віддано офіруючи їй своє життя й здоровʼя. Воістину Мойсей, який «мусив бути провідником після акту жертвопринесення».
Моделюючи образ Івана Франка, Степан Процюк не ідеалізує його, але й не принижує його величі, часом витримано оголюючи біографічні факти. Делікатно художньо представляючи тему взаємин із жіноцтвом, автор не наділяє Івана Франка рисами Дон Жуана, як і не витворює з нього святенника. Із жіноцтвом у романі повʼязано чимало душевних мук, терзань і навіть майстерно замаскованих автором травм, утім, як видається, великий Франко був одержимий передусім літературою. Хоч як парадоксально це не звучить, але саме літературозалежність / літературоцентричність сформувала чи не найбільшу травму життя генія української культури, який понад усе «завжди хотів бути лише письменником».
Чимало тонких інтимних та особистих граней осмислення Івана Франка закладено у романі: фаталізм ролі Ольг у його житті, дражливість релігійного питання, важкий характер, прямота і чесність, психотично-галюцинаційний вимір присмерку життєвого шляху.
Магістрально у романі звучить тема щастя для письменника, який одержимо жив літературою і для літератури. Це ж бо він – великий геній, Мойсей української культури – гостро відчував потребу любити-кохати навзаєм, бути почутим і гідно оціненим (утім, не прагнучи почестей чи колінкування), вижити із себе свою самоту любовʼю і творчістю. Натомість з роками лише розчаровувався у коханні-любові, друзях, колегах, політичних уподобаннях, невтішно занурюючись у свої печалі й болі, що їх автор закодував у назві твору – «Руки і сльози». Назва роману-біографії метафорично означує ваготу письменницького існування, адже, як зауважує Степан Процюк, не лише «вдома було справжнє пекло. Пекло було всередині тіла».
Напрочуд делікатно, не переходячи меж уживання у свого персонажа, Степан Процюк закцентував і на депресивних розладах, і пригніченні та відчаї, і на конфліктах, що нуртували зсередини, утворюючи величезний «розріз між тим, що може, вміє і віддає цей диво-письменник для свого краю, і тим, що він отримує, як людина». Ці відвертості не перевантажують текст роману, навпаки, радше наповнюють його пафосом сповідальності, зближуючи з читачем українського духовного провідника з його вадами й муками душі, поразками й невдачами, болями й турботами. Попри майстерно змодельовані складні аспекти перевтомленої душі Івана Франка, все ж оптимістичного звучання набуває надія на прийдешнє України, спроможної гідно оцінити свого Провідника як визнаний національний бренд, квінтесенцію таланту й незламності.
Додаткові матеріали
- Глибина і вічність
- Літературний і культурний лікбез від Степана Процюка
- Оберіг пам`яті у слові
- "Доторки до первісної правди слів"
- Щупальця поміж душами
- 210 подяк Богданові Дячишину
- «Три по сто», або Кохання очима чоловіка
- Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
- Новий роман Степана Процюка як духовна подія
- Тільки правдою має думати й жити людина
- Над прірвою “невагомості”
- Класики "під мікроскопом". Суспільство "у розрізі"
- Ілюзія вибору
- Про Аґрафку: «У Божому світі лише намистинка»
- У пошуках сучасної літератури, або Літкритика у книжковому форматі
- Мій роман – моя фортеця
Коментарі
Останні події
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
- 11.03.2025|11:19Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
- 11.03.2025|11:02“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
- 10.03.2025|16:33Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
- 07.03.2025|16:12Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
- 05.03.2025|09:51Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
- 02.03.2025|11:31Я стану перед Богом в безмежній самоті…
- 01.03.2025|11:48У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»