
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Мойсей української літератури
Степан Процюк. Руки і сльози: Роман про Івана Франка. К.: Видавництво Холодкевича «ТунДрайв», 2022. - 384 с.
Він завжди прагнув просвітлення для свого обікраденого на правдиву історію народу. Торуючи складний шлях, цілеспрямовано і невтомно письменник долучався кожною своєю працею до укріплення національного дискурсу. Так, це про Івана Франка, але тією ж мірою і про Степана Процюка. Як видається, вийшов напрочуд гармонійний письменницький симбіоз: один будівничий національного буття майстерно нагадав світові й українству про подвиг іншого.
Роман Степана Процюка «Руки і сльози» про Івана Франка переконливо доводить, що тонке відчуття письменницької природи одного з найвеличніших українських митців можливе за умови суголосності поглядів і переконань, а також розуміння власної місії і значеннєвості у житті нації. «Руки і сльози» – це роман про фаталізм долі й мінливість фортуни, перемоги та невдачі, здобутки й утрати українського Мойсея, який, як і рівновелика йому Леся Українка, сontra spem speroна щасливу долю українського народу.
Своїми біографічними романами, яких у Степана Процюка за кілька десятиліть невтомної письменницької праці назбиралося чимало, – «Троянда ритуального болю. Роман про Василя Стефаника», «Маски опадають повільно. Роман про Володимира Винниченка», «Чорне яблуко. Роман про Архипа Тесленка», «Місяцю, місяцю. Роман про Григора Тютюнника» – він як національнозорієнтований письменник активно долучається до творення української культури, гідно продовжуючи високу місію своїх попередників.
Степан Процюк укотре романом «Руки і сльози» доводить свою майстерність дістатися словом найпотаємніших глибин душі. Йому напрочуд гармонійно вдається балансувати між фактом, біографемами і силою письменницької фантазії. Степанові Процюку вдалося зобразити силу душевної стійкості та витривалості Мойсея української літератури, якого з усіх сил нищили морально й психологічно. «Прообраз національного провідника» правдиво змодельований системою цінностей, здобутків та орієнтирів Івана Франка, який, попри програші на виборах, провал наукової карʼєри, складнощі у зближенні з людьми, душевні муки, болісну памʼять утрат, марні сподівання на щастя-долю, все ж жив передусім літературною творчістю, віддано офіруючи їй своє життя й здоровʼя. Воістину Мойсей, який «мусив бути провідником після акту жертвопринесення».
Моделюючи образ Івана Франка, Степан Процюк не ідеалізує його, але й не принижує його величі, часом витримано оголюючи біографічні факти. Делікатно художньо представляючи тему взаємин із жіноцтвом, автор не наділяє Івана Франка рисами Дон Жуана, як і не витворює з нього святенника. Із жіноцтвом у романі повʼязано чимало душевних мук, терзань і навіть майстерно замаскованих автором травм, утім, як видається, великий Франко був одержимий передусім літературою. Хоч як парадоксально це не звучить, але саме літературозалежність / літературоцентричність сформувала чи не найбільшу травму життя генія української культури, який понад усе «завжди хотів бути лише письменником».
Чимало тонких інтимних та особистих граней осмислення Івана Франка закладено у романі: фаталізм ролі Ольг у його житті, дражливість релігійного питання, важкий характер, прямота і чесність, психотично-галюцинаційний вимір присмерку життєвого шляху.
Магістрально у романі звучить тема щастя для письменника, який одержимо жив літературою і для літератури. Це ж бо він – великий геній, Мойсей української культури – гостро відчував потребу любити-кохати навзаєм, бути почутим і гідно оціненим (утім, не прагнучи почестей чи колінкування), вижити із себе свою самоту любовʼю і творчістю. Натомість з роками лише розчаровувався у коханні-любові, друзях, колегах, політичних уподобаннях, невтішно занурюючись у свої печалі й болі, що їх автор закодував у назві твору – «Руки і сльози». Назва роману-біографії метафорично означує ваготу письменницького існування, адже, як зауважує Степан Процюк, не лише «вдома було справжнє пекло. Пекло було всередині тіла».
Напрочуд делікатно, не переходячи меж уживання у свого персонажа, Степан Процюк закцентував і на депресивних розладах, і пригніченні та відчаї, і на конфліктах, що нуртували зсередини, утворюючи величезний «розріз між тим, що може, вміє і віддає цей диво-письменник для свого краю, і тим, що він отримує, як людина». Ці відвертості не перевантажують текст роману, навпаки, радше наповнюють його пафосом сповідальності, зближуючи з читачем українського духовного провідника з його вадами й муками душі, поразками й невдачами, болями й турботами. Попри майстерно змодельовані складні аспекти перевтомленої душі Івана Франка, все ж оптимістичного звучання набуває надія на прийдешнє України, спроможної гідно оцінити свого Провідника як визнаний національний бренд, квінтесенцію таланту й незламності.
Додаткові матеріали
- Глибина і вічність
- Літературний і культурний лікбез від Степана Процюка
- Оберіг пам`яті у слові
- "Доторки до первісної правди слів"
- Щупальця поміж душами
- 210 подяк Богданові Дячишину
- «Три по сто», або Кохання очима чоловіка
- Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
- Новий роман Степана Процюка як духовна подія
- Тільки правдою має думати й жити людина
- Над прірвою “невагомості”
- Класики "під мікроскопом". Суспільство "у розрізі"
- Ілюзія вибору
- Про Аґрафку: «У Божому світі лише намистинка»
- У пошуках сучасної літератури, або Літкритика у книжковому форматі
- Мій роман – моя фортеця
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників