
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
Кінець 2020 року підготував читачам, поціновувачам екзистенційної прози, справжній подарунок – новий роман Степана Процюка «Пальці поміж піском».
Роман про 50-ті роки минулого століття – довгоочікуваний, глибокий, наповнений емоційними переживаннями, з красивою любовною історією і все це в тісному переплетінні з життям перших осіб тієї доби. Чого вартує перше речення роману «Сталін помирав важко»! Автор запрошує своїх читачів до може і нелегкої, але чесної і тонкої екзистенційно подорожі світами людських доль.
Це не історична проза, та разом з тим, дуже детально реконструйована картина того часу у різних смислових відрізках, адже письменник говорив в кількох інтерв’ю, як детально він вивчав першоджерела, біографії композиторів, життя творчої інтелігенції, читав спогади сучасників.
Час прочитання гарантує читачам атмосферу співпереживань і співжиття разом з героями, та насправді – людьми, які стануть близькі і зрозумілі так, наче знайомі все життя. Автору вдалося тонко і глибоко передати внутрішнє життя кожного свого героя, вималювати кожен образ, що читач там впізнає десь свого знайомого, а десь – і себе. Це майстерність і талант – подарувати насолоду пережити кілька життів разом з героями роману, відкрити нові потаємні сторони душі, познайомитись зі своїми Тінями, бо кожна доля тут – це людське, занадто людське.
Роман «Пальці поміж піском» має кілька знакових постатей. Це вони головні особи і на прикладі їх можна прослідкувати всі перипетії життя цілої країни.
Ким насправді був вождь усіх народів? Що він думав? Чим терзався? Як розправлявся зі своїми ворогами і як він їх віднаходив? Чи міг любити тиран? Питання, відповіді на які є в романі. Не варто переказувати їх, щоб читач сам пройшов весь шлях знайомства з тим, хто так довго був уособленням страху для кількадесят мільйонів населення.
Разом з композитором читач переживатиме терзання Митця, якому не дозволено творити у вільному польоті Таланту, його дітище обшматують кривавими обценьками на догоду рівненьким і прилизаним шаблонам. Не важливо якого розміру талантом обдарував музику Бог, мрії на лагідне, затишне життя осипляться порохом з крилець метелика і кінець йому вготований- бути старим маразматиком, всіма забутим і непривітаним.
Талановита актриса, амбіційна, молода, з ранимою душею, її любов, така красива і трепетна як мереживо льодового візерунка на вікні – дихни, і воно розтане. Життя в системі – жорстока річ, система не милує, вона нищить. Піднятися на сцену, пережити хвилини тріумфу і закінчити життя десь попідтинню в липкій павутині п’яного дурману – чи маємо право судити ту, хто так віддано і до самозречення любила?
Відмова від ідей, ідеалів, смислів, за що так боровся, у що вірив і коли вже немає сил на спротив, тоді зречення виглядає як порятунок, як вихід з п’ятого кута, як слабка надія на тихе, але таке ще бажане життя.
Не називатимемо імен, кожен знайомтеся з ними, проживайте їх злети і падіння, їхні кохання і зречення, смерті і народження.
Роман «Пальці поміж піском» читається з олівцем і закладками, бо його можна розібрати на цитати.
«Люди дружно виходять із бджолиних сотів зранку. Дружно повертаються туди ж ввечері. Так проходить їхнє життя.» Збоку так виглядає життя більшості з нас, та за цими словами ховається цілий вир емоцій, переживань, любові-ненависті, боротьби, поразок і перемог. І автор щедро розкриває всю палітру почуттів кожного свого героя. Всі вони – не пересічні трудівники-будівельники Країни Рад, а люди з талантом, з іскрою, які самим життям своїм боролися з Молохом в образі тоталітарної системи. Система не терпіла інакшості, вона просто знищувала всіх, хто смів виділятися, не погоджувався, хто не йшов з нею в ногу стройовим кроком. «Нездара має багато енергії, що не переходить у талант. Його мучить ця енергія… Тоді нездара вдається до останнього захисту свого честолюбства – він хоче всілякими засобами знецінити талант. І йому здається, що він переміг.» Нічого не нагадує? Паралелі з сьогоденням можна проводити безкінечно.
«Шикарний пісковий годинник, що ніколи не замерзав і не псувався, чітко показував час. Об’єми його піску у верхній та нижній половині ніколи не зменшувалися і не збільшувалися.» У кожного з нас є свій такий годинник. Пісок часу просипається, його не зупинити, і в цьому вища справедливість – ніхто не зупинить час, лише кожний може своїм часом розпоряджається по-своєму.
Проживаючи, а не лише прочитуючи цей яскравий, витончений і емоційний роман, можна пережити власні катарсиси, осяяння і переосмислення свого життя. Це така собі інтелектуальна гра в бісер – а чи зміг би я, а на якому рівні здався б – чесні запитання ведуть до чесних відповідей. Ніколи не пізно приміряти на себе прокрустове ложе часу зовсім недалекого від нас у віковій перспективі.
Сьогодні це відносно безпечно, але страшенно повчально. Минуле формує майбутнє і впливає на сьогодення. Якраз настав час психологічної та інтелектуальної прози для справжніх поціновувачів якісного письма в новітній українській літературі.
Додаткові матеріали
- Оголошено короткі списки «Книжки року ‘2020»
- Найкращі українські книжки 2020 року за версією ПЕН
- «Книжка року ’2016». Офіційні результати
- Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
- Новий роман Степана Процюка як духовна подія
- Тільки правдою має думати й жити людина
- Над прірвою “невагомості”
- Класики "під мікроскопом". Суспільство "у розрізі"
- Ілюзія вибору
Коментарі
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі