
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
Кінець 2020 року підготував читачам, поціновувачам екзистенційної прози, справжній подарунок – новий роман Степана Процюка «Пальці поміж піском».
Роман про 50-ті роки минулого століття – довгоочікуваний, глибокий, наповнений емоційними переживаннями, з красивою любовною історією і все це в тісному переплетінні з життям перших осіб тієї доби. Чого вартує перше речення роману «Сталін помирав важко»! Автор запрошує своїх читачів до може і нелегкої, але чесної і тонкої екзистенційно подорожі світами людських доль.
Це не історична проза, та разом з тим, дуже детально реконструйована картина того часу у різних смислових відрізках, адже письменник говорив в кількох інтерв’ю, як детально він вивчав першоджерела, біографії композиторів, життя творчої інтелігенції, читав спогади сучасників.
Час прочитання гарантує читачам атмосферу співпереживань і співжиття разом з героями, та насправді – людьми, які стануть близькі і зрозумілі так, наче знайомі все життя. Автору вдалося тонко і глибоко передати внутрішнє життя кожного свого героя, вималювати кожен образ, що читач там впізнає десь свого знайомого, а десь – і себе. Це майстерність і талант – подарувати насолоду пережити кілька життів разом з героями роману, відкрити нові потаємні сторони душі, познайомитись зі своїми Тінями, бо кожна доля тут – це людське, занадто людське.
Роман «Пальці поміж піском» має кілька знакових постатей. Це вони головні особи і на прикладі їх можна прослідкувати всі перипетії життя цілої країни.
Ким насправді був вождь усіх народів? Що він думав? Чим терзався? Як розправлявся зі своїми ворогами і як він їх віднаходив? Чи міг любити тиран? Питання, відповіді на які є в романі. Не варто переказувати їх, щоб читач сам пройшов весь шлях знайомства з тим, хто так довго був уособленням страху для кількадесят мільйонів населення.
Разом з композитором читач переживатиме терзання Митця, якому не дозволено творити у вільному польоті Таланту, його дітище обшматують кривавими обценьками на догоду рівненьким і прилизаним шаблонам. Не важливо якого розміру талантом обдарував музику Бог, мрії на лагідне, затишне життя осипляться порохом з крилець метелика і кінець йому вготований- бути старим маразматиком, всіма забутим і непривітаним.
Талановита актриса, амбіційна, молода, з ранимою душею, її любов, така красива і трепетна як мереживо льодового візерунка на вікні – дихни, і воно розтане. Життя в системі – жорстока річ, система не милує, вона нищить. Піднятися на сцену, пережити хвилини тріумфу і закінчити життя десь попідтинню в липкій павутині п’яного дурману – чи маємо право судити ту, хто так віддано і до самозречення любила?
Відмова від ідей, ідеалів, смислів, за що так боровся, у що вірив і коли вже немає сил на спротив, тоді зречення виглядає як порятунок, як вихід з п’ятого кута, як слабка надія на тихе, але таке ще бажане життя.
Не називатимемо імен, кожен знайомтеся з ними, проживайте їх злети і падіння, їхні кохання і зречення, смерті і народження.
Роман «Пальці поміж піском» читається з олівцем і закладками, бо його можна розібрати на цитати.
«Люди дружно виходять із бджолиних сотів зранку. Дружно повертаються туди ж ввечері. Так проходить їхнє життя.» Збоку так виглядає життя більшості з нас, та за цими словами ховається цілий вир емоцій, переживань, любові-ненависті, боротьби, поразок і перемог. І автор щедро розкриває всю палітру почуттів кожного свого героя. Всі вони – не пересічні трудівники-будівельники Країни Рад, а люди з талантом, з іскрою, які самим життям своїм боролися з Молохом в образі тоталітарної системи. Система не терпіла інакшості, вона просто знищувала всіх, хто смів виділятися, не погоджувався, хто не йшов з нею в ногу стройовим кроком. «Нездара має багато енергії, що не переходить у талант. Його мучить ця енергія… Тоді нездара вдається до останнього захисту свого честолюбства – він хоче всілякими засобами знецінити талант. І йому здається, що він переміг.» Нічого не нагадує? Паралелі з сьогоденням можна проводити безкінечно.
«Шикарний пісковий годинник, що ніколи не замерзав і не псувався, чітко показував час. Об’єми його піску у верхній та нижній половині ніколи не зменшувалися і не збільшувалися.» У кожного з нас є свій такий годинник. Пісок часу просипається, його не зупинити, і в цьому вища справедливість – ніхто не зупинить час, лише кожний може своїм часом розпоряджається по-своєму.
Проживаючи, а не лише прочитуючи цей яскравий, витончений і емоційний роман, можна пережити власні катарсиси, осяяння і переосмислення свого життя. Це така собі інтелектуальна гра в бісер – а чи зміг би я, а на якому рівні здався б – чесні запитання ведуть до чесних відповідей. Ніколи не пізно приміряти на себе прокрустове ложе часу зовсім недалекого від нас у віковій перспективі.
Сьогодні це відносно безпечно, але страшенно повчально. Минуле формує майбутнє і впливає на сьогодення. Якраз настав час психологічної та інтелектуальної прози для справжніх поціновувачів якісного письма в новітній українській літературі.
Додаткові матеріали
- Оголошено короткі списки «Книжки року ‘2020»
- Найкращі українські книжки 2020 року за версією ПЕН
- «Книжка року ’2016». Офіційні результати
- Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
- Новий роман Степана Процюка як духовна подія
- Тільки правдою має думати й жити людина
- Над прірвою “невагомості”
- Класики "під мікроскопом". Суспільство "у розрізі"
- Ілюзія вибору
Коментарі
Останні події
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині