
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Класики "під мікроскопом". Суспільство "у розрізі"
Степан Процюк, "Відкинуті і воскреслі. Есе про письменників і суспільство"
А бувають щасливі письменницькі долі? Це питання мимоволі зринуло в мозку під час читання есе про наших літературних класиків. "Більше працював, ніж жив", "Тихий крик", "Наймолодший і найсумніший", "Чорний день у червоній країні", "Мучеництво", "Розіпнутий"... – наводжу лише кілька назв, якими влучно характеризує класиків Степан Процюк, сучасний Майстер психологічної прози. Назви "говорять" самі за себе. Непрості долі, вражаючі деталі, пронизливі життєві перипетії. Занадто багато трагедій і несправедливості нависало тоді (зрештою й нині продовжує, втім...) над нашою країною, тому долі нелегкі, особистості складні й багатогранні, відтак твори їхні вважаються класикою – десь недочитаною, десь напівзабутою, проте це вже підтверджений часом незаперечний факт.
Степан Процюк тонко відчуває і аналізує душі письменників, кожне есе – майстерно видобутий Сучасником концентрат найважливішого, найцікавішого із життя Класиків. Вони різні, але всіх достеменно об’єднує одне: нездоланна, жертовна любов до Слова.
Пригадався сухий фактаж письменницьких біографій зі шкільних підручників – зізнаюсь, те геть не додавало снаги ні до їх вивчення, ні до прочитання власне творів. Ця книга мусить бути не просто в шкільних бібліотеках: у обов’язкових програмах з літератури. Ми нині бідкаємося, що українці мало читають, то чому би не заохочувати школярів такими ось доречними і потрібними книгами?
Друга частина видання означена як авторська реакція на сучасні суспільні події в Україні. Тут подано направду цікавий, глибокий аналіз важливих соціальних аспектів і певних постатей. Я би означила це як суспільство у розрізі. Степан Процюк досліджує причини і витоки наших ментальних травм, що вплинули на нинішнє світосприйняття і світовідчуття українців. Зацитую:
"Етноцид 1933 року спотворив національну душу, уплинувши на колективне підсвідоме нації. Тоді, коли дитячі і дорослі трупики валялися на вулицях міст (туди не пускали, було дуже важко добратися, але і там більшість беззахисних утікачів не знаходили порятунку...), коли українська мова селян почала асоціюватися зі смертю, щось трапилося з українським серцем. Воно, кажучи метафорично, надламалося... Позаяк тих сердець, які утворювали колективне серце, були мільйони, то індивідуальні розлами й надлами зуміли надалі вплинути на поведінку і стиль життя українців. // ...І ще невідомо, якщо бути чесними до кінця, чи нам по-справжньому вдасться впоратися з дотепер остаточно не подоланим уявленням про другосортність української мови та культури. Українська культура загалом, а література зокрема, за логікою не мала би виникнути. Як на мене, дивом постала українська класична література, творена горсткою талановитих диваків, які вірили в світло в темряві денаціоналізації."
"Зараз, здається, у повітрі витає потреба більшого розуміння різних частин України, українців різних поглядів (не маю на увазі проросійські). Бо інакше можемо, не дай Боже, знову опинитися в малоросійській губернії російської федерації."
У книзі достеменно можна знайти рецепт ліків для зцілення суспільства. Ще зацитую:
"Всередині психічного життя українства йдуть різнобіжні, часто з протилежним зарядом процеси. Якщо ми знайдемо протиотруту супроти різних цінностей умовного українства і малоросійства всередині країни – ми переможемо. Без мови ідентичність сконає. Треба найперше вдивлятися всередину. Тільки там, принаймні найперше там, є джерело нашої ментальної сили, що може трансформуватися із наших слабкостей, вивільнивши величезні запаси національної енергії по-своєму молодого народу і великі запаси волі до розбудови нової державності юного народу, який захищає свою свободу і по-своєму свободу Європи зі зброєю в руках і який постав із історичного небуття, як Фенікс із попелища, після Голодомору."
"Такі можливі гігантські катастрофи чи, можливо, гігантські зміни завжди двоякі. Крім руйнації, вони дають новий шанс."
А ще у книзі є психологічні есе на різні теми – про довіру, щастя, любовні залежності, насилля тощо. "Я не фахівець-психотерапевт, хоч завжди маю стійкий інтерес до трагічної теми викривлених людських стосунків, яку обговорюють, як правило, у кожному конкретному випадку після важких наслідків", – ділиться Степан Процюк. Як на мене, далеко не кожен фахівець має вміння і здатність глибоко зануритися у підсвідоме, де зачаєні травми і комплекси, що керують нами й од яких звільнитися буває ой як нелегко. То треба мати особливий дар Чуття. Степан Процюк такий дар достеменно має, бо тонко відчуває підсвідоме не лише окремих людей, а загалом суспільства, й цілком заслужено носить титул Майстра психологічної прози.
Завершує видання добірка цікавих інтерв’ю із самим Степаном Процюком, де письменник відверто висвітлює особисті потаємні закутки, ділиться власним світовідчуттям і світобаченням. І це не менш цікаво і вражаюче, бо постать Сучасника надзвичайно потужна, глибока і багатогранна. Письменник залюблений у літературу, цілковито віддає себе їй і мріє про вибух нової всесвітньої книгоманії. "Письменництво – це домівка для моє душі. Це притулок від скорботи світу. Це той світ, який витворений мною і до якого я насправді маю безліч емоцій: претензій і замилування, застережень і сентиментів", – зізнається Степан Процюк.
Додаткові матеріали
- Український ПЕН виступив із заявою проти скасування комплексного ЗНО з української мови та літератури
- Заява Українського ПЕН на підтримку білоруських письменників
- Роман Степана Процюка «Травам не можна помирати» – переможець конкурсу «Найкраща книжка Прикарпаття-2017»
- Степан Процюк завершив роботу над новим романом «Пальці поміж піском»
- Письменник Степан Процюк відкрив YouTube-канал про літературу
- Євген Баран: Я не читаю модної літератури
- Микола Мартинюк: «Творчість – це прагнення по-своєму прочитати світ»
- Софія Міколяш: "Бути цілісним-значить бути щасливим"
Коментарі
Останні події
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині