Re: цензії

Мережевий детектив
24.05.2018|Ніна Головченко
Про «відмороженого» Пашу Сергія Жадана
22.05.2018|Лілія Бондаревич-Черненко, письменниця, журналістка
Запрошення до любові
18.05.2018|Леся Зеліско
Парадокс психіатра: рецепт детективного літа
16.05.2018|Богдан Дячишин, Львів
Думки на віддалі сльози
15.05.2018|Тетяна Бокотюк
Про збірку, від якої левітуєш НАД…
14.05.2018|Тетяна Качак
«16 весна» Василя Теремка. Характери юних
Шляхи пізнання світу
11.05.2018|Богдан Дячишин, Львів
Поезія думок на щодень
10.05.2018|Тетяна Безушко-Граб
Теплі історії в конвертах
Головна\Події\Нагороди

Події

02.02.2018|10:05|Буквоїд

Роман Степана Процюка «Травам не можна помирати» – переможець конкурсу «Найкраща книжка Прикарпаття-2017»

Психологічний роман Степана Процюка «Травам не можна помирати», який побачив світ у Мисливій серії видавництва «Легенда», став переможцем конкурсу «Найкраща книжка Прикарпаття-2017» у номінації «Проза».

Цей конкурс заснувала Івано-Франківська обласна організація Національної спілки письменників України і проводиться він на Івано-Франківщині вдруге. Мета конкурсу – привернути увагу до української книжки, до тих авторів, які, на думку журі, заслуговують, щоб про них знали більше. Цьогоріч збільшилась кількість номінацій, і загалом їх зараз 12. Щодо критерій для книг, то вони дуже прості: насамперед оцінюється естетика, а також ентузіастична роль письменника.

Повний список переможців можна переглянути тут - www.if.gov.ua/news/vidznacheno-peremozhciv-konkursu-najkrasha-knizhka-prikarpattya-2017

Письменник Степан Процюк щиро втішений цією відзнакою і вважає, що його роман «Травам не можна помирати» вартий того, щоб бути прочитаним: «Я намагався зобразити в романі всі суперечності людської душі. Все, про що говорив у ньому, проживав внутрішньо. Текст писався майже три роки. Кожен із цих героїв – якоюсь мірою і автор. Мені було дуже важливо подати час майже незрозумілих для нинішньої доби тодішніх конфліктів та катастроф у людській душі. Навіть у 70-х роках, попри задушення української мови та знищення українського мислення, основна маса людей не задумувалася над такими колізіями, вона жила й була по-своєму щаслива, і лунали тоді популярні пісні Майї Кристалінської: «Отчего на душе мне так светло – оттого, что ты идешь по переулку» тощо. І не тільки Кристалінської, бо частина радянської естради все-таки пропагувала людяність. І більшість людей не сприймала трагічно тодішнє життя. Тільки окремі розуміли ці речі, і з цими окремими система безпощадно розправлялася. Фактично мій роман про цих окремих».



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери