Re: цензії

27.01.2021|Соломія Литовчук
У пошуках щастя
26.01.2021|Богдан Дячишин, Львів
Думне слово правди
Стефаник – 2021
23.01.2021|Ганна Клименко-Синьоок
Опір локдауну, або Мандри в «поміжчасся» та «поміжпростор’я»
23.01.2021|Людмила Даниленко, кандидатка філологічних наук
Заглянути в СРСР і обов’язково повернутися
22.01.2021|Віра Марущак
Рядки, наповнені любов’ю
22.01.2021|Богдан Дячишин, Львів
«Я і є пам’ять»
22.01.2021|Ярослав Поліщук
Наші прекрасні шістдесяті (?)
Сила небайдужих
20.01.2021|Ірина Будзяк, Івано-Франківськ
Спішу до вас
Головна\Події\Нагороди

Події

02.02.2018|10:05|Буквоїд

Роман Степана Процюка «Травам не можна помирати» – переможець конкурсу «Найкраща книжка Прикарпаття-2017»

Психологічний роман Степана Процюка «Травам не можна помирати», який побачив світ у Мисливій серії видавництва «Легенда», став переможцем конкурсу «Найкраща книжка Прикарпаття-2017» у номінації «Проза».

Цей конкурс заснувала Івано-Франківська обласна організація Національної спілки письменників України і проводиться він на Івано-Франківщині вдруге. Мета конкурсу – привернути увагу до української книжки, до тих авторів, які, на думку журі, заслуговують, щоб про них знали більше. Цьогоріч збільшилась кількість номінацій, і загалом їх зараз 12. Щодо критерій для книг, то вони дуже прості: насамперед оцінюється естетика, а також ентузіастична роль письменника.

Повний список переможців можна переглянути тут - www.if.gov.ua/news/vidznacheno-peremozhciv-konkursu-najkrasha-knizhka-prikarpattya-2017

Письменник Степан Процюк щиро втішений цією відзнакою і вважає, що його роман «Травам не можна помирати» вартий того, щоб бути прочитаним: «Я намагався зобразити в романі всі суперечності людської душі. Все, про що говорив у ньому, проживав внутрішньо. Текст писався майже три роки. Кожен із цих героїв – якоюсь мірою і автор. Мені було дуже важливо подати час майже незрозумілих для нинішньої доби тодішніх конфліктів та катастроф у людській душі. Навіть у 70-х роках, попри задушення української мови та знищення українського мислення, основна маса людей не задумувалася над такими колізіями, вона жила й була по-своєму щаслива, і лунали тоді популярні пісні Майї Кристалінської: «Отчего на душе мне так светло – оттого, что ты идешь по переулку» тощо. І не тільки Кристалінської, бо частина радянської естради все-таки пропагувала людяність. І більшість людей не сприймала трагічно тодішнє життя. Тільки окремі розуміли ці речі, і з цими окремими система безпощадно розправлялася. Фактично мій роман про цих окремих».



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери