Re: цензії
- 23.11.2025|Ігор ЗіньчукСвітло, як стиль життя
- 21.11.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наукСвітлотіні свободи
- 18.11.2025|Ігор ЧорнийУ мерехтінні зірки Алатир
- 17.11.2025|Ігор ЗіньчукТемні закутки минулого
- 16.11.2025|Ігор ПавлюкЛірика поліської мавки
- 08.11.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськСвітлойменність
- 05.11.2025|Віктор ВербичКоли життя і як пейзаж, і як смерть
- 04.11.2025|Дана ПінчевськаГаличани та духи мертвих: історія одного порозуміння
- 04.11.2025|Надія Гаврилюк“Перетворює затамування на захват”: поезія Богуслава Поляка
- 03.11.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськІспит на справжність
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Обгорнена сумом смертельним душа моя
Борис Артемов. Марік. К.: Видавництво «Білка», 2024. - 192 с.
Писати про такі книжки, як збірка прози малих жанрів «Марік» Бориса Артемова дуже важко. Бо ця невеличка за обсягом книжка нагадує роз’ятрену рану, яка не хоче заживати. Та й не мусить, бо ще не закінчився той жах, в умовах якого були написані повість, що дала назву книзі, і кілька оповідань, тематично поєднаних з нею. Бо кров, яка сочиться з цієї рани, вола до неба, закликаючи до відплати. «У Мене помста, Я відплачу» - мусить лунати з вуст усякого, хто познайомиться з цим пронизливим і моторошним текстом. Не можна перебирати на себе місію Бога, та коли Він мовчить, треба щось робити нам, Його створінням.
У «Маріку» реалістично, без якихось лакун описані ті жахи, які приніс лютий ворог на нашу українську землю. Автор показує невеличке приморське місто, яке ще якихось-то кілька місяців тому жило звичайним життям. Люди народжувались, закохувались, народжували дітей, розлучались, хворіли, помирали. Раділи й сумували. І от це комусь здалось неправильним. Хтось вирішив втрутитись і «підправити» картину за своїми смаками. Додати до палітри кілька тонів. І додав. Чорну й червону. Тільки червона тут не любов, як у вірші класика, а також відтінок чорної. Кров, кров, кров. Її багато в оповіді Артемова. А ще дим і запах згарищ і горілої плоті. Усе це бачить і відчуває головний герой повісті Марк Олександрович Мінаков. Відчуває, як може відчувати письменник. Гостро, боляче. І реагує на дійсність так, як може реагувати тільки письменник – митець з беззахисною душею. Він створює своє останнє оповідання, розміщене автором наприкінці повісті. І у цьому творі не прокльони, не нарікання на долю і Творця, а перемога Життя, піднесений життєствердний пафос і радість. Справжня «Ода Радості».
Низка оповідань, які тематично поєднані з заголовним твором, немовби доповнюють його. Ми зустрічаємо тут персонажів, які епізодично проходять у «Маріку», або ж тільки згадані на ім’я. Такі різні долі: молода вдова загиблого на війні бійця, яка чекає на дитину і ледь не накладає на себе руки від відчаю, ветеран-інвалід, що повернувся з «передка» і ніяк не може вписатись у божевільний вир мирного життя, вояки, що намагаються самотужки боротися з ганебними явищами воєнної дійсності. Вони такі різні і водночас схожі між собою. Бо це ми самі, прості українці, з яких складається Народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Книжка Бориса Артемова вчить, що за будь-яких умов треба залишатись людьми, не впадаючи у безодню відчаю. Так, зараз нам важко, так, питання стоїть не тільки про існування нашої держави, а й про існування самої нації, українського народу. Історія дала нам шанс побудувати прекрасну європейську державу. Ми не повинні втратити його і зникнути, немов і не бувало щедрої й квітучої України.
Коментарі
Останні події
- 17.11.2025|15:32«Основи» готують до друку «Бард і його світ: як Шекспір став Шекспіром» Стівена Ґрінблатта
- 17.11.2025|10:29Для тих, хто живе словом
- 17.11.2025|10:25У «Видавництві 21» вийшла друком збірка пʼєс сучасного класика Володимира Діброви
- 16.11.2025|10:55У Києві провели акцію «Порожні стільці» на підтримку незаконно ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів та митців
- 13.11.2025|11:20Фініш! Макс Кідрук завершив роботу над романом «Колапс»
- 08.11.2025|16:51«Поети творять націю»: У Львові стартував II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 05.11.2025|18:42«Столик з видом на Кремль»: до Луцька завітає один із найвідоміших журналістів сучасної Польщі
- 04.11.2025|10:54Слова загублені й віднайдені: розмова про фемінізм в житті й літературі
- 03.11.2025|18:29Оголошено довгий список номінантів на Премію імені Юрія Шевельова 2025: 13 видань змагаються за звання найкращої книжки есеїстики
- 03.11.2025|10:42"Старий Лев" запрошує на майстер-клас з наукових експериментів за книгою "Енергія. Наука довкола нас"
