Після прочитання роману - виховання для підлітків “Крадійка книжок” австралійського письменника Маркуса Зузака може виникнути біль у серці, настільки правдиво передано на сторінках трагедію дитинства зруйнованого війною, голокост, знущання нацистів Німеччини над євреями.  Дуже незвичайний оповідач роману  – Смерть. Він зараз має багато роботи, тому що при владі у Німеччині нацисти, вперше він побачив 10-річну Лізель, коли прийшов за душею її маленького братика по дорозі в містечко Молькінг. Смерть зацікавився долею мужньої дівчинки, став свідком того, як вона вкрала першу книжку. Її названі батьки – Ганс та Роза Губермани, ризикуючи життям переховують єврея Макса Ванденбурга у підвалі свого будинку, але чи вдасться його врятувати?, як читання книги у бомбосховищі під час бомбардувань допомагає віднайти сенс, щоб вижити?, чому ця книга може змінити життя?.

Злочини нацистів під час другої світової війни; жахливі бомбардування німецьких міст, страждання мирних мешканців, дитинство під час воєнного лихоліття, читання, писання книжки, як єдина розрада в найстрашніші хвилини життя, спосіб, хоч на дуже короткий проміжок часу, зберегти психологічну рівновагу; бібліотека, як “місце сили ”для відновлення життєвих сил, відчуття та почуття дитини, чий батько йде на фронт, обіцяє повернутися додому і каже “обов`язково читати у бомбосховищі”; самотність, нестерпно пекучий біль від втрати найрідніших людей, дружба дітей - підлітків – саме такими є основні теми роману “Крадійка книжок”.

В процесі читання постійно думаєш про те, що зараз російські військові - окупанти в Україні чинять з нами те саме, що нацисти чинили з євреями в роки Другої світової війни: тортури, полон, пропаганда, залякування, фізичне знищення, цілеспрямований геноцид цілого народу, муки у спеціально облаштованих катівнях, концентраційних таборах.

Важливо наголосити, що для роману притаманна глибока рефлексія особистого горя внаслідок втрати близьких людей. Персоніфікований образ Смерті “”збирає душі людей”, але навіть для нього, цей процес стає виснажливою “роботою”, а не радістю, він не розуміє навіщо люди хочуть вбивати одне одного. 

Книга це – не лише предмет, а й засіб збереження ідентичності та історичної пам`яті. Любов Лізель Мемінгер до книжок та слів можна сприймати, як метафору пошуку сенсу серед хаосу. Письменник підкреслює думку про силу слів, вплив слів на свідомість людей, їх політичні переконання, світогляд сприйняття навколишньої дійсності. 

В образі Руді Шнайдера майстерно втілено романтичного героя - веселого, сміливого до нестями закоханого у дівчину, натомість її дружба з письменником і митцем Максом має особливу емоційну насиченість та глибину, яку часто відчувають люди, чиї життєві історії втрати… і навіть нічні страхітливі сни так часто схожі між собою.

Названий батько Лізель, Ганс є завжди зворушливо добрим до дівчинки, саме він вчить її читати, а його присутність поруч дає їй відчуття спокою та безпеки. Прийомна мати - Роза в глибині душі залишається ніжною та турботливою, хоча й приховує свої справжні почуття за удаваною суворістю зовні.

Роман “Крадійка книжок” складно читати, потрібно бути психологічно та емоційно готовим до цього. На сторінках книги є описи розбору завалів будівель після бомбардувань, описи мертвих тіл тощо.

Маркус Зузак акцентує увагу читача на моральному аспекті почуття провини людини, що вижила. Йдеться про  військового лікаря Міхаеля Гоцапфеля, що відчуває провину, тому що йому не вдалося врятувати рідного брата, що помер у госпіталі після ампутації нижніх кінцівок.

Це – книгапро бажання вижити попри все в найжорстокіших, найтрагічніших обставинах життя,  силу слова, писання і читання книги, як своєрідної терапії, а також про незламність, силу духу людей, що бережуть у своєму серці світло та надію навіть у найтемніші часи, коли кожний день може стати останнім.