«Про моменти життя обійняті словами», так називається нова книга есеїв про літературу доктора філософії, доцента, науковця, письменника, мислителя Богдана Дячишина.

Кожний текст книги – заклик автора до активного мислення, читання книг рідною мовою, а ще прагнення залишити у пам´яті прийдешніх поколінь свої розмисли про майстрів слова, що працювали до останнього подиху заради збереження історичної пам`яті. Одним із світочів духу та правди був відомий львівський письменник Микола Петренко. Книгу присвячено світлій пам`яті поета.

Богдан Васильович дуже тепло, трепетно з особливою пошаною та любов`ю оцінює та аналізує поезію Миколи Євгеновича. Незважаючи на численні труднощі життя – перебування в концентраційних таборах, примусові роботи в Німеччині, заслання у Сибірі, поет зберіг у своєму серці оцей промінчик світла, віри в Україну та безмежної любові до життя, якої нам варто було би вчитися і взяти за приклад, дороговказ у майбуття.

 Ось як скромно пище про себе Микола Євгенович у своєму вірші.

«Так живу – щоб ні плями на німбі,

Хоч які там в нас німби, дурне:

При роботі, при чесному хлібі

Перестріне мій вечір мене»[1]       

На сторінках книги Богдан Дячишин ділиться думками  про книги, які прочитав, осмислив, глибоко аналізує, закликаючи читачів відкрити для себе роман Любомира Сеника, есеїстику Степана Процюка, поезію та переклади Андрія Содомори, та «інші окремі твори сучасних митців українського слова, які заторкнули серце і душу..»

 Розвиток та популяризація рідної мови, як національна ідея народу; заклик українців та всіх, для кого Україна є батьківщиною, до творення майбутнього; щоденна та невпинна боротьба між добром і злом, світлом та темрявою, що відбувається в серці кожної людини впродовж земного життя;  читання книги, виховання в молоді  любові та пошани до старшого покоління, важливість писемності для збереження пам´яті про минуле; розуміння Всевишнього, як абсолюту; потреба духовного зростання особистості, праці над собою у творчому та інтелектуальному сенсі – такі основні теми есеїв цієї книги.  Згадані  теми є провідними  і у творчості пана Богдана, але цікавивинка у тому, що навіть повертаючись до своїх текстів, письменник їх поглиблює, вони стають ще актуальнішими та ближчими до серця  читачів.

 Автор спонукає замислитися про короткочасність нашого життя, наголошує на важливості живого спілкування людей, друзів, родичів між собою, а не за допомогою електронних гаджетів.

Поділяю думку письменника про те, що спільне обговорення в сімейному чи дружньому колі прочитаних книг зближує, а часто допомагає знайти спосіб та рішення складних життєвих ситуацій.

 Тема кохання та взаєморозуміння є надзвичайно важливою для автора. Цю думку підтверджує назва одного із есеїв «Мистецтво любити – рідкісний дар»[2] .

 Варто наголосити, що шановний Богдан Васильович обирає для читання та рецензування ті книги, які близькі для його світогляду та позиції українця, патріота своєї країни, громадянина. В кінці книги читач знайде список публікацій автора про творчість Миколи Петренка.

 Книга «Про моменти життя обійняті словами» сповнена доброти, особливого світла, віри в Україну. Щиро рекомендую  її прочитати усім, хто любить Україну, наш народ. Це цінний дарунок для людей дії, а не слова, що  готові працювати та докладати зусиль для процвітання, популяризації, поширення вдумливого літературного слова рідною мовою. 

[1] Богдан Дячишин «Думки життя обійняті словами»: есеї про літературу – Львів: Растр -7– c. 29

[2] Там само – с. 45