Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
Re:цензії
За горнятком чаю з Мариною Гримич
Гримич М. Вулє ву чайок, мсьє?: повість / Марина Гримич. – К. : Дуліби, 2013. – 84 с.
Тоді, коли за вікнами дощ виграє меланхолійний вальс, особливо хочеться «заховатися» у затишній місцині й «посмакувати» цікавими бесідами за горнятком чаю в гарній компанії. Кращої компанії ніж цікава книжка годі й шукати… Тим паче, якщо вона сама запитує вас: «Вулє ву чайок?» . Із такою пропозицією до читачів звертається нова повість сучасної української письменниці Марини Гримич. Цього разу письменниця додала своїй літературній новинці французького присмаку. До слова, книжка «Вулє ву чайок, мсьє» випущена у світ українською та французькою мовами й презентована на Паризькому салоні книги-2013.
«Ніч видалася для нього неспокійною», «йому снилася якась чортівня», «у Парижі його попереджали: відразу, після перетину російсько-австро-угорського кордону на нього почнуть зазіхати грабіжники, маніяки і збоченці»… Він їде в «повну діру». Він – це головний герой повісті Оґюст Ґівонт, молодий французький поет. А «дірою» йому видається повітове містечко Слобожанщини, що в глибині Російської імперії, куди його запросили бути вчителем французької мови, літератури і мистецтв. Викладати доведеться в приватному ліцеї, заснованому місцевим цукрозаводчиком Павлом Івановичем Оксамитенком.
Хоча Оґюстові не варто скаржитися. У Парижі – жодних перспектив, борги, квартира в будинку на цвинтарі. До того ж виявляється, що в Оксамитівці на героя чекає чимало приємностей. Навіть з ліцеїстами, або ж «шминдриками», «лабораторними щуриками» його педагогічних експериментів, йому вдається зріднитися.
На диво для французького франта, Оґюста Ґівонта зустріли накрохмаленою скатертиною, духмяними квітами у вазі, чаюванням із колотим рафінадом, варенням із райських яблучок, пишними пирогами, «обов’язковими годинними філософськими розмовами про сенс буття», романсами й романами… Перед ним постає дилема: котру з дочок Оксамитенка обрати – Віолетту чи Лілію? «Оґюст мав велику проблему: обидві були закохані в нього, а він був закоханий в обидвох». Урешті-решт ці «дві квітки з ангельського саду» надихають його написання збірки віршів «Лілії – для Лілії, фіалки – для Віолетти».
Однак такими приємними для головного героя виявляються мандрівки до Оксамитівки 1895 - 1896 років. Натомість у 1922-му колись заможне містечко, цукрова столиця Росії зустрічає його контрастно-інакше.
До речі, композиційні три частини повісті, відповідно до вказаних років, є знаковими періодами в житті Оґюста. У першій частині він знайомиться з міщанським стилем Оксамитівки, що вже у другій частині стає його стилем життя. І в третій – цукрове містечко вражає його гіркотою. Не найкращі зміни в містечку письменниця посилює описом інтер’єру та екстер’єру, що оточують головного героя, який знову, через 17 років, прямує потягом до Оксамитівки. «З вікна дуло і несло паровозним димом, у вагоні панував гармидер», «солдат у засмальцьованій будьонівці, з папіроскою в зубах і гвинтівкою зі штиком, ходив туди-сюди», а «за вікном тягнувся білосніжний зимовий пейзаж». Оксамитівку у прямому й переносному сенсі огорнула зима. 1918 року тут проголосили радянську владу, експропріювали цукрові й рафінадний заводи. Колись набуте – втрачено. Та найгірше – загублені чимало душ, серед них – і дітей Павла Івановича. Побачене шокує головного героя і здається, перевертає його світогляд. «Оґюст був атеїстом, але в цей момент йому захотілося звернутися до Бога» – і це підкреслює переломне значення 1922 року в житті героїв повісті.
Незважаючи на доволі сентиментальну кінцівку твору, «Вулє ву чайок, мсьє» – затишна повість. Передусім завдяки смачним, детальним описам інтелігентного чаювання, котрі підкреслюються вишуканим дизайном видання. Чорно-білі ретро-світлини з сімейних альбомів Марини Гримич, композитора Богдана Веселовського, віньєтки й помережані буквиці, що супроводжують рядки тексту, створюють особливу атмосферу і часом здається – від них доноситься аромат чаю й рафінаду. Останній тут – «магія випадку», а чаювання перетворюється на філософію. Оповідь про секрети чаювання з рафінадом «у прикуску», «теорію цукрової грудки» рятує і деяку схематичність сюжету. Тож для когось це видання стане порадником у чаюванні, а для когось – естетичною втіхою та гарною компанією.
Додаткові матеріали
- Марина Гримич, Second Life. Видавництво «Дуліби»
- Марина Гримич: „Я не геніальна письменниця, але дуже добре володію ремеслом”
- Цікава есхатологія від принцес трешу
- Найкращі українські книжки, або Що має прочитати кожен
- Коронація трендів
- «Після позовних заяв сіла й почала писати казку…»
- Єретичка Марина Гримич
- Чай з цукром та легкий сум
- За горнятком чаю з Мариною Гримич
- «Ангельські рибини» Тетяни Крижанівської
- Вулє-ву адреналін, мсьє? Або про Salon du livre - 2013
- Три київські професори поставили діагноз сучасній українській прозі
- Відкрився Паризький книжковий салон
- Письменники запропонували встановити в Україні перший пам’ятник Книзі
- У Ляйпцигу презентують два альманахи українських письменників німецькою мовою
- «Книжка року’2013»: Лідери літа. «Красне письменство»
- «Книжка року ’2010». Повні результати. Номінація «Красне письменство»
Коментарі
Останні події
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку