Вони відповіли на питання: чи популярна українська література в Україні? Чому сучасна українська література не входить до законодавців літературної моди? Чи відстає вітчизняна література від сучасної американської, французької, німецької, польської літератури? Хто має бути героєм сучасної прози?

У круглому столі також взяли участь письменники Євгенія Кононенко, Володимир Даниленко, Галина Тарасюк, Богдан Жолдак, Василь Портяк, Василь Трубай, літературний критик Михайло Карасьов, директор видавництва «Дуліби» Марина Гримич. 

 «Завоювання світового визнання – це довготривала стратегія, яку має ставити перед собою українська література. Значно важливіше сьогодні створити якісну і конкурентну прозу на своєму внутрішньому книжковому ринку. Адже серед законодавців високої світової моди в сучасній прозі немає не лише українців, а й росіян, болгар, хорватів, іспанців та багатьох інших народів», – сказав доктор філологічних наук, професор Київського університету імені Бориса Грінченка Ярослав Поліщук.

Доповнюючи його міркування щодо створення світових літературних брендів, Євгенія Кононенко зауважила:

«Світові письменницькі бренди – це результати зусиль не лише письменників і видавництв, а держав, дипломатів і спецслужб, адже популярні у всьому світі письменники піднімають престиж країни».

Під час дискусії щодо якості сучасної прози видавець Зачіпаючи проблему читацького попиту, видавець Марина Гримич сказала:

«Мені доводиться часто спілкуватися з покупцями книжок. Це доволі освічені й активні люди. Вони хочуть читати якісну сучасну прозу. Читачі не знають, хто має бути героєм нашого часу. Це краще відчуває письменник. Головне, щоб був якісний сюжет. При цьому література має виховувати сучасного читача, тому письменникам потрібно змінити своє бачення щодо сучасної прози». 

Серед проблем розвитку літератури учасники круглого столу назвали постколоніальну структуру книжкового ринку, на якому більше 80% книжок – це продукція російських видавництв, низький показник випуску книжок (в Україні на душу населення друкується в рік менше однієї книжки, тоді як у розвинутих країнах Європи цей показник сягає 14-16 книжок), байдужість до української літератури ЗМІ, які вважають літературу «неформатом», зубожіння населення, якому останні роки все важче й важче купувати книжки.

Учасники круглого столу назвали серйозною проблемою відсутність в Україні продуманої державної культурної політики, яка б захищала власний інформаційний та культурний ринок, дбаючи за популяризацію української літератури і, загалом культури, в своїй країні та за кордоном.