
Re: цензії
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Re:цензії
ВІЙНА І МѣРЪ ВАСИЛЯ СЛАПЧУКА
Василь Слапчук. Книга забуття.: роман-автокоментар. – Київ: Ярославів Вал, 2013. – 368 с.
Кожного автора визначають власна тема й індивідуальний стиль. Василь Слапчук – один із небагатьох в сучасній українській прозі, який прийшов до першого і володіє другим. Підкреслюю, один із небагатьох.
Я довго не міг читати цієї книги про війну. Дивної книги про війну без війни. Що мене стримувало? Навіть не знаю: наскрізна самоіронія, за якою затамовується поколіннєвий пафос і поколіннєва трагедія? Кому нині це треба? Ми живемо без пафосу і трагедії, ми просто безпафосно вмираємо, як телеекранні герої і комп’ютерні ігрові персонажі.
Спочатку видалося забагато цитування. Від стародавніх китайців до Сашка Клименка, приятеля Василя Слапчука і талановитого літератора. Напевне тому молодий львівський критик Ігор Котик стверджує, що маємо у книзі Слапчука власне дві книги: книгу-есей і книгу-сюжет. Спробуй інакше розповісти про війну, коли про неї розповідають щодня і щоночі, й ми є свідками перманентної війни суспільної, індивідуальної.
Можна було би розповісти, як це зробив Сергій Пантюк у романі «Війна і ми». Не найгірше зробив. Можна написати так, як це відчув Тьєррі Есс у романі «Демон» (цей талановитий роман переклав українською Андрій Білас, і в 2013-му книга вийшла в Івано-Франківську, а сам французький прозаїк приїжджав на презентацію). Можна… Словом, тут літератури огром. А війна, як тривала, так і триває, за принципом російської помівки: «А Васька слушает да ест»…
Афганський досвід Василя Слапчука дозволив йому подивитися на війну, як на філософсько-екзистенційну проблему. Висновок Василя простий і вічно-повторюваний, незворотній – війна нікуди не дінеться, вона у нас всередині. А це значить, що будь-яка війна в своїй основі є руйнуванням во імʼя відбудови і навпаки. Або ж простіше: кожна війна є смертю во імʼя життя і навпаки. Тут напрошується есеїстичний пасаж Наталки Маслової із доброї книги, яка непоміченою пройшла, під назвою «Світ тексту» (Харків: Майдан, 2006): «Подорож до самого себе – це завжди плавання до риски смерті. Здригання від того, що ти є, неможливе без думки про смерть цього є. Людина – це смерть, яка проживає людське життя (Олександр Кожев). Ми тимчасово живі, але вічно смертні (Анатолій Корольов). Отож, стан присутності смерті в живому – більш складний стан істини, ніж просто сама смерть, яку ми розуміємо, як особистий кінець. Вічно смертні – це таїна, нам вручена, і ми не знаємо, скільки разів ми смертні й чи смертні правдиво за життя. Ми усього лиш утиснуті в себе, і здається, що саме тому наперед володіємо своєю смертю».
Все інше у цій книзі – кілька сюжетних ліній: Миколи Корнелюка, його приятеля Михайла (Міші), самого автора з сімейною ідилією, дружиною Дайтою і сином Міккі, які своєю ненав’язливою і люблячою присутністю, допомагають авторові у «позиційному» акцентуванні на тому чи іншому фрагменті феномену війни.
Книга Василя Слапчука не є ні сенсаційною, ні епатажною. Вона є просто мудрою. Війна не просто спустошує, вона каструє – в прямому і переносному значенні цього дійства. Від війни не втечеш. Вона тебе дожене. Кожного, хто про неї бодай раз подумав, не кажучи про тих, які в силу різних причин самі брали участь у війні. Не згадуючи тих, хто планував її, як осмисленне й узаконене цивілізаційне й індивідуальне варварство. Як ЗЛОЧИН, прощення якому нема і не може бути.
Герої цієї книги прийшли до цього розуміння через особисті втрати і фізичне каліцтво. Головний рефрен-висновок цієї книги звучить в останній фразі автора: «І нащо воно мені, блядь, треба було?» (перед цим цю думку озвучив друг Миколи, кастрований афганець Міша).
Про інші проблеми-травми-трагедії, які озвучені Слапчуком, я не говоритиму. До такого глибинного розуміння війни мало хто піднімається. Але навіть Слапчуків досвід залишиться тільки його. Так само, як і біль буде лише його. А через енну кількість років, чергові обдурені й покалічені солдати, добре випивши, зі сльозами в очах один одному знову скажуть: «І нащо воно нам, блядь, треба було?!»…
Додаткові матеріали
- Слапчук Василь
- Василь Слапчук: Шлях митця – це шлях самотності
- Брутальна правда Олеся Ульяненка
- Книжкові хіти Форуму видавців-2012
- «Божевільний будильник» Євген Баран
- «Твердиня» на XІХ Форумі видавців у Львові
- У Києві розпочинається Весняний книжковий ярмарок «Медвін». ПРОГРАМА
- Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»
- Олег Соловей став лауреатом літературної премії ім. Б. Нечерди
- Названо лауреатів міжнародної літературної премії «Тріумф» за 2013 рік
- Названо лауреатів літературної премії імені Леоніда Глібова за 2013 рік
- Названо лауреатів Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2013 рік
- Євген Баран: Книга року 2011? Я розриваюся між двома поетичними книгами: «Безпритульна течія» Леоніда Талалая і «Шляхами вітру» Володимира Базилевського
- Лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук залишає Спілку письменників
- Василь Слапчук. «Вибране»
- Перемоги і поразки Василя Слапчука
- Про поетичне вибране Василя Слапчука
- Оптика імморалізму
- Війна зі знаком питання
- Ще є така земля
- Моя зоря мене наздожене
- Дві світлини – дві книги поета під однією обкладинкою
Коментарі
Останні події
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
- 21.10.2025|09:36Любомир Стринаглюк презентує у Львові збірку поезії «Докричатися до живих»
- 20.10.2025|18:59Коти, книжки й доброта: у Києві проведуть благодійну зустріч із притулком «Мурчики» і презентують «Таємничий світ котів»
- 20.10.2025|15:43Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
- 19.10.2025|19:30«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
- 19.10.2025|10:54Поети творять націю: у Львові 8-9 листопада відбудеться II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 18.10.2025|10:36"Дівчина з кулею": В США вийшла англомовна збірка віршів української поетки Анни Малігон
- 17.10.2025|18:42Екранізація бестселера Андрія Куркова «Сірі бджоли» виходить у прокат: спецпоказ у «Жовтні» з творчою групою
- 17.10.2025|17:59"Основи" презентують "Довгу сцену": Театральна серія відкриває трагічну історію "Маклени Граси" Куліша та її сучасний римейк Ворожбит
- 17.10.2025|16:30Стартував передпродаж «Книги Еміля» — нового роману Ілларіона Павлюка