Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

03.01.2014|12:03|Євген Баран

ВІЙНА І МѣРЪ ВАСИЛЯ СЛАПЧУКА

Василь Слапчук. Книга забуття.: роман-автокоментар. – Київ: Ярославів Вал, 2013. – 368 с.

Кожного автора визначають власна тема й індивідуальний стиль.  Василь Слапчук – один із небагатьох в сучасній українській прозі, який прийшов до першого і володіє другим. Підкреслюю, один із небагатьох.

Я довго не міг читати цієї книги про війну. Дивної книги про війну без війни. Що мене стримувало? Навіть не знаю: наскрізна самоіронія, за якою затамовується поколіннєвий пафос і поколіннєва трагедія? Кому нині це треба? Ми живемо без пафосу і трагедії, ми просто безпафосно вмираємо, як телеекранні герої і комп’ютерні ігрові персонажі.

Спочатку видалося забагато цитування. Від стародавніх китайців до Сашка Клименка, приятеля Василя Слапчука і талановитого літератора. Напевне тому  молодий львівський критик Ігор Котик стверджує, що маємо у книзі Слапчука власне дві книги: книгу-есей і книгу-сюжет. Спробуй інакше розповісти про війну, коли про неї розповідають щодня і щоночі, й ми є свідками перманентної війни суспільної, індивідуальної.

Можна було би розповісти, як це зробив Сергій Пантюк у романі «Війна і ми». Не найгірше зробив. Можна написати так, як це відчув Тьєррі Есс у романі «Демон» (цей талановитий роман переклав українською Андрій Білас, і в 2013-му книга вийшла в Івано-Франківську, а сам французький прозаїк приїжджав на презентацію). Можна… Словом, тут літератури огром. А війна, як тривала, так і триває, за принципом російської помівки: «А Васька слушает да ест»…

Афганський досвід Василя Слапчука дозволив йому подивитися на війну, як на філософсько-екзистенційну проблему. Висновок Василя простий і вічно-повторюваний, незворотній – війна нікуди не дінеться, вона у нас всередині. А це значить, що будь-яка війна в своїй основі є руйнуванням во імʼя відбудови і навпаки. Або ж простіше: кожна війна є смертю во імʼя життя і навпаки. Тут напрошується есеїстичний пасаж Наталки Маслової із доброї книги, яка непоміченою пройшла, під назвою «Світ тексту» (Харків: Майдан, 2006): «Подорож до самого себе – це завжди плавання до риски смерті. Здригання від того, що ти є, неможливе без думки про смерть цього є. Людина – це смерть, яка проживає людське життя (Олександр Кожев). Ми тимчасово живі, але вічно смертні (Анатолій Корольов). Отож, стан присутності смерті в живому – більш складний стан істини, ніж просто сама смерть, яку ми розуміємо, як особистий кінець. Вічно смертні – це таїна, нам вручена, і ми не знаємо, скільки разів ми смертні й чи смертні правдиво за життя. Ми усього лиш утиснуті в себе, і здається, що саме тому наперед володіємо своєю смертю».

Все інше у цій книзі – кілька сюжетних ліній: Миколи Корнелюка, його приятеля Михайла (Міші), самого автора з сімейною ідилією, дружиною Дайтою і сином Міккі, які своєю ненав’язливою і люблячою присутністю, допомагають авторові у «позиційному» акцентуванні на тому чи іншому фрагменті феномену війни.

Книга Василя Слапчука не є ні сенсаційною, ні епатажною. Вона є просто мудрою. Війна не просто спустошує, вона каструє – в прямому і переносному значенні цього дійства. Від війни не втечеш. Вона тебе дожене. Кожного, хто про неї бодай раз подумав, не кажучи про тих, які в силу різних причин самі брали участь у війні. Не згадуючи тих, хто планував її, як осмисленне й узаконене цивілізаційне й індивідуальне варварство. Як ЗЛОЧИН, прощення якому нема і не може бути.

Герої цієї книги прийшли до цього розуміння через особисті втрати і фізичне каліцтво. Головний рефрен-висновок цієї книги звучить в останній фразі автора: «І нащо воно мені, блядь, треба було?» (перед цим цю думку озвучив друг Миколи, кастрований афганець Міша).

Про інші проблеми-травми-трагедії, які озвучені Слапчуком, я не говоритиму. До такого глибинного розуміння війни мало хто піднімається. Але навіть Слапчуків досвід залишиться тільки його. Так само, як і біль буде лише його. А через енну кількість років, чергові обдурені й покалічені солдати, добре випивши, зі сльозами в очах один одному знову скажуть: «І нащо воно нам, блядь, треба було?!»…



Додаткові матеріали

Слапчук Василь
Василь Слапчук: Шлях митця – це шлях самотності
20.08.2010|22:04|Події
Брутальна правда Олеся Ульяненка
21.09.2012|13:39|Події
Книжкові хіти Форуму видавців-2012
23.05.2011|09:53|Події
«Божевільний будильник» Євген Баран
27.08.2012|16:39|Події
«Твердиня» на XІХ Форумі видавців у Львові
05.04.2012|07:37|Події
У Києві розпочинається Весняний книжковий ярмарок «Медвін». ПРОГРАМА
23.08.2013|13:30|Події
Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»
02.08.2013|14:49|Події
Олег Соловей став лауреатом літературної премії ім. Б. Нечерди
21.03.2013|15:57|Події
Названо лауреатів міжнародної літературної премії «Тріумф» за 2013 рік
18.02.2013|19:08|Події
Названо лауреатів літературної премії імені Леоніда Глібова за 2013 рік
15.01.2013|13:43|Події
Названо лауреатів Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2013 рік
14.12.2011|18:46|Події
Євген Баран: Книга року 2011? Я розриваюся між двома поетичними книгами: «Безпритульна течія» Леоніда Талалая і «Шляхами вітру» Володимира Базилевського
18.10.2012|12:14|Події
Лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук залишає Спілку письменників
29.12.2011|16:04|Новинки
Василь Слапчук. «Вибране»
27.10.2013|16:42|Re:цензії
Перемоги і поразки Василя Слапчука
03.06.2013|12:47|Re:цензії
Про поетичне вибране Василя Слапчука
25.11.2013|07:47|Re:цензії
Оптика імморалізму
22.12.2013|11:52|Re:цензії
Війна зі знаком питання
19.03.2013|07:41|Re:цензії
Ще є така земля
04.02.2013|08:06|Re:цензії
Моя зоря мене наздожене
06.11.2012|07:27|Re:цензії
Дві світлини – дві книги поета під однією обкладинкою
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери