Re: цензії
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
ВІЙНА І МѣРЪ ВАСИЛЯ СЛАПЧУКА
Василь Слапчук. Книга забуття.: роман-автокоментар. – Київ: Ярославів Вал, 2013. – 368 с.
Кожного автора визначають власна тема й індивідуальний стиль. Василь Слапчук – один із небагатьох в сучасній українській прозі, який прийшов до першого і володіє другим. Підкреслюю, один із небагатьох.
Я довго не міг читати цієї книги про війну. Дивної книги про війну без війни. Що мене стримувало? Навіть не знаю: наскрізна самоіронія, за якою затамовується поколіннєвий пафос і поколіннєва трагедія? Кому нині це треба? Ми живемо без пафосу і трагедії, ми просто безпафосно вмираємо, як телеекранні герої і комп’ютерні ігрові персонажі.
Спочатку видалося забагато цитування. Від стародавніх китайців до Сашка Клименка, приятеля Василя Слапчука і талановитого літератора. Напевне тому молодий львівський критик Ігор Котик стверджує, що маємо у книзі Слапчука власне дві книги: книгу-есей і книгу-сюжет. Спробуй інакше розповісти про війну, коли про неї розповідають щодня і щоночі, й ми є свідками перманентної війни суспільної, індивідуальної.
Можна було би розповісти, як це зробив Сергій Пантюк у романі «Війна і ми». Не найгірше зробив. Можна написати так, як це відчув Тьєррі Есс у романі «Демон» (цей талановитий роман переклав українською Андрій Білас, і в 2013-му книга вийшла в Івано-Франківську, а сам французький прозаїк приїжджав на презентацію). Можна… Словом, тут літератури огром. А війна, як тривала, так і триває, за принципом російської помівки: «А Васька слушает да ест»…
Афганський досвід Василя Слапчука дозволив йому подивитися на війну, як на філософсько-екзистенційну проблему. Висновок Василя простий і вічно-повторюваний, незворотній – війна нікуди не дінеться, вона у нас всередині. А це значить, що будь-яка війна в своїй основі є руйнуванням во імʼя відбудови і навпаки. Або ж простіше: кожна війна є смертю во імʼя життя і навпаки. Тут напрошується есеїстичний пасаж Наталки Маслової із доброї книги, яка непоміченою пройшла, під назвою «Світ тексту» (Харків: Майдан, 2006): «Подорож до самого себе – це завжди плавання до риски смерті. Здригання від того, що ти є, неможливе без думки про смерть цього є. Людина – це смерть, яка проживає людське життя (Олександр Кожев). Ми тимчасово живі, але вічно смертні (Анатолій Корольов). Отож, стан присутності смерті в живому – більш складний стан істини, ніж просто сама смерть, яку ми розуміємо, як особистий кінець. Вічно смертні – це таїна, нам вручена, і ми не знаємо, скільки разів ми смертні й чи смертні правдиво за життя. Ми усього лиш утиснуті в себе, і здається, що саме тому наперед володіємо своєю смертю».
Все інше у цій книзі – кілька сюжетних ліній: Миколи Корнелюка, його приятеля Михайла (Міші), самого автора з сімейною ідилією, дружиною Дайтою і сином Міккі, які своєю ненав’язливою і люблячою присутністю, допомагають авторові у «позиційному» акцентуванні на тому чи іншому фрагменті феномену війни.
Книга Василя Слапчука не є ні сенсаційною, ні епатажною. Вона є просто мудрою. Війна не просто спустошує, вона каструє – в прямому і переносному значенні цього дійства. Від війни не втечеш. Вона тебе дожене. Кожного, хто про неї бодай раз подумав, не кажучи про тих, які в силу різних причин самі брали участь у війні. Не згадуючи тих, хто планував її, як осмисленне й узаконене цивілізаційне й індивідуальне варварство. Як ЗЛОЧИН, прощення якому нема і не може бути.
Герої цієї книги прийшли до цього розуміння через особисті втрати і фізичне каліцтво. Головний рефрен-висновок цієї книги звучить в останній фразі автора: «І нащо воно мені, блядь, треба було?» (перед цим цю думку озвучив друг Миколи, кастрований афганець Міша).
Про інші проблеми-травми-трагедії, які озвучені Слапчуком, я не говоритиму. До такого глибинного розуміння війни мало хто піднімається. Але навіть Слапчуків досвід залишиться тільки його. Так само, як і біль буде лише його. А через енну кількість років, чергові обдурені й покалічені солдати, добре випивши, зі сльозами в очах один одному знову скажуть: «І нащо воно нам, блядь, треба було?!»…
Додаткові матеріали
- Слапчук Василь
- Василь Слапчук: Шлях митця – це шлях самотності
- Брутальна правда Олеся Ульяненка
- Книжкові хіти Форуму видавців-2012
- «Божевільний будильник» Євген Баран
- «Твердиня» на XІХ Форумі видавців у Львові
- У Києві розпочинається Весняний книжковий ярмарок «Медвін». ПРОГРАМА
- Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»
- Олег Соловей став лауреатом літературної премії ім. Б. Нечерди
- Названо лауреатів міжнародної літературної премії «Тріумф» за 2013 рік
- Названо лауреатів літературної премії імені Леоніда Глібова за 2013 рік
- Названо лауреатів Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2013 рік
- Євген Баран: Книга року 2011? Я розриваюся між двома поетичними книгами: «Безпритульна течія» Леоніда Талалая і «Шляхами вітру» Володимира Базилевського
- Лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук залишає Спілку письменників
- Василь Слапчук. «Вибране»
- Перемоги і поразки Василя Слапчука
- Про поетичне вибране Василя Слапчука
- Оптика імморалізму
- Війна зі знаком питання
- Ще є така земля
- Моя зоря мене наздожене
- Дві світлини – дві книги поета під однією обкладинкою
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві