Вона пообіцяла не мовчати. І свою обіцянку виконує. Цього разу поетеса презентувала нову книжку «Ріка Геракліта». До збірки увійшли 50 нових віршів і ще 150 відібраних із раніше надрукованого.

«Йшов час, а я вгрузла в прозу, – розповідає говорить письменниця Ліна Костенко. – А проза – це ж таке діло: треба якнайбільше написати, щоб було з чого викинути. А оскільки я писала не один роман, а декілька паралельно, я в прозу йшла все більше. Віршами ж видавала собі премію. І я була щаслива, коли мала змогу писати поезію. Тим часом піратські видання ширилися Україною. Спочатку вони були на поганенькому папері і коштували 70-80 гривень. Це «перевидання» 1989 року, коли у мене вийшло вибране перший і останній раз. Потім почали видаватися на гарному папері. Мені сказали, що на Волині їх продавали за 100 гривень, а на Рівненщині і по 150 гривень. Просила людей, аби не купували. До того ж я мусила ставити автографи на піратському виданні. А вони на мене насідають: «А чому ж ви свої книжки не видаєте?». А я ж з прози не можу вибратися!.. До того мені не хотілося займатися тим, що вже написане. Все хочеться написати щось нове. Але дізнаюсь, що торік, до мого ювілею, видавництво «Либідь» готує перевидання мого «Берестечка». Мені було приємно. Потім вони подарували мені «Гіацинтове сонце». Книжки вийшли гарними, подарунковими. Але я ж не звикла до уваги і до гарних видань. За радянських часів на глянцевому папері видавали тих письменників, яких зараз усі забули. А мене взагалі не видавали... ».
До створення поетичної збірки Ліну Васильєву підштовхнула її дочка Оксана Пахльовська, яка зрештою і стала упорядником книжки. «Уявляєте собі, півроку тому я дізналася, що моя донечка разом з видавництвом «Либідь» підпільно готує якусь книжку. Вони вирішили зробити міні-вибране за естетичним принципом», – продовжує письменниця та говорить, що вона сама б ніколи не погодилась робити вибране за будь-яким принципом: чи-то хронологічним, чи-то тематичним... «Треба ж думати про концепцію видання! А я живу без концепції, живу так, як я розумію, як я відчуваю. А концепції формують теоретики», – запевняє вона.

«Так ось почула, що готують збірку, – веде далі Костенко. – А я думаю: «Тож доведеться це прочитати!» А не люблю читати те, що було написано раніше. Думаю, що ж тепер робити? А у мене є такий вірш: «Я всіх люблю, аби не заважали». Весь час я одмахувалась, одбоярювалась, мовляв, видавайте, як хочете! Але все дійшло до того, що вони почали видавати. І я думаю: «Ну все! Треба буде прочитати, що там написала та Ліна Костенко «в прошлом». Прочитала. Гарні вірші лишила, а ті, які нікуди не годилися, повикидала. Замість них запропонувала нові. Мені робота сподобалась! А ще й видавництво, побачивши, що я зацікавилась книжкою, почало натякати, аби я підкинула ще півдесятка нових віршів... А мені нема коли! А потім почала підкидати. Вийшло півсотні нових. І мені зробилася книжка актуальна».

Ліна Василівна говорить, що її дочка навмисно не внесла у збірку вірші, за якими поетку ідентифікують. «Вона відібрала вірші, у яких щось таке людське, людське – моє і ваше, – говорить вона. – Коли я думала, що поезія вже ніколи нікому не буде потрібна, я думала, що того, чим позначилися шістдесяті роки, – вже не відчути. Але помилялася. Зустрічаючись із читачами, я вкотре переконалася, які прекрасні в Україні люди, і як вони потребують чогось справді людського».

Збірку «Ріка Геракліта» оформив художник Сергій Якутович.

Він каже, що вперше, коли робив із видавництвом «Берестечко», то знав, що Ліна Костенко перевтілювалася у Богдана Хмельницького, тож намагався перевтілитися у поетесу.

«Тепер перевтілення у вас мені було легшим, – каже художник. – Ви знаєте, а ми сподіваємося, що уважність по відношенню до свого життя, творчості – найголовніше для художника. Коли я вірші читав, побачив, що ви залишаєтесь перш за все жінкою. Мені захотілось намалювати вас в образі рисі, яка сидить у кущах і уважно спостерігає за нами. Ми її не помічаємо, шукаємо, а вона все бачить і нічого не прощає, тому що багато не прощає собі».

До нового видання також додається аудіодиск. Вірші читає сама Ліна Костенко. «Коли читала свої поезії, була дуже застуджена. Дали мені таблеток і гарячого чаю», – поділилася поетеса.
«Мене часто запитують, які улюблені рядки у поезіях Ліни Василівни?, – каже професор Римського університету «Ла Сап’єнца», культуролог Оксана Пахльовська. – І я завжди цитую ті рядки, які ніхто не чекає від мене почути. Це слова італійського скульптора Джован-Франческо Рустичі з драматичної поеми «Сніг у Флоренції». Він каже: «Я хочу, може, срібним олівцем птиць малювати на льняній тканині». І ще є одна строфа, де з’являються ті срібні птиці: «Вночі із хаосу, безсоння, коли мій всесвіт ожива, як срібні птиці вилітають ще неприборкані слова». Якщо поставити поряд ці рядки, то ми побачимо, що домінують у них естетика і свобода – два виміри поета, взаємозалежні, взаємодоповнювані – одне не існує від іншого. «Ще неприборкані слова» існують в недосяжному для цілого ряду речей, які ми переживаємо щодня, в недосяжному для суєти, для буднів, для брехні, для підміни автономному просторі письменника. Часто ми чули вірші Ліни Василівни у супроводі музики. Наприклад, Лариси Кадирової у супроводі циганських мелодій. І десь початковий імпульс був у розмовах з актрисою. Вона сказала, що просила редактора поставити «Чакону» Баха. Між словом і музикою не існує прямого зв’язку, але складний існує».

Саме ці слова підтверджує музика, яку грає скрипалька Мирослава Которович, дочка всесвітньо відомого скрипаля Богдана Которовича. «Супроводжувати ваше читання я не могла, а могла лише трішечки зробити настрій, можливо, додати паузи між віршами. В одному з ваших віршів сказано: «Я тихо йду, так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами». Я ж намагалася не сколихнути слова музикою», – з хвилюванням у голосі вимовляє вона.

На презентації нової книжки Ліна Костенко відповідала на всі запитання, хоча і відмовилась організувати автограф-сесію. Говорила вона і про те, якою побачила сучасну Україну. Каже, що люди, які приходили на презентації, незважаючи на час, зовсім не змінилися.

Тетяна Катриченко, Віталій Мусієнко (Фото)