Re: цензії
- 05.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, мов цвяхи, вийняті з долонь
- 05.11.2024|Ігор ПавлюкПароль до вирію
- 30.10.2024|Михайло ЖайворонВоскресіння у слові
- 30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови«Хотіла б я піснею стати...»
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
«Записки…» українського божевілля
Коли людина у 80 років наважується видати перший прозовий твір, то робить це навіть більш ніж усвідомлено. Такий творчий подвиг – від неможливості не зробити його.
У випадку з Ліною Костенко, одним із найбільших моральних авторитетів українців, совістю нашої нації, це повинен бути меседж усьому народові. Меседж, виношений і виважений роками. Переосмислений і відредагований енну кількість разів. Саме таке послання я як читач шукала у дебютному романі славетної поетеси Ліни Костенко «Записки українського самашедшого».
Суцільне божевілля! У такому стані живе головний герой роману Ліни Костенко, 35-річний програміст з Києва. Його мозок не витримує перевантаження від негативної інформації, яка щодня ллється на нього зливами зі шпальт газет та екрана телевізора. Убивства і теракти, повені і пожежі, автомобільні аварії і авіакатастрофи… Чорною ниткою через усі людські та природні катаклізми проходить жорстоке убивство журналіста Георгія Гонгадзе, з яким Україна перетнула «міленіум». Герой роману записує (у буквальному розумінні цього слова) усі новини, які день за днем вибивають його з колії, не дають спокійно спати і дихати на повні груди. На сторінці 50-ій уже й у читача від такого інформаційного «передозу» голова йде обертом. Підсвідомо хочеться закрити книгу, бо ж і сам живеш у подібному новинному буревії… Але робиш зусилля – і продовжуєш читати. У пошуках «меседжа».
Авторка роману ретельно занотувала усі важливі події, які сталися в Україні та світі від початку нового тисячоліття – і до Помаранчевої революції. Тільки не подумайте, що роман складається лише з одних хронікальних повідомлень. Ні, він насичений оцінками – гострими і безкомпромісними, які підкріплюються влучними цитатами з Гоголя та Булгакова. Діагностуючи сьогодення, головний герой книги безжально критикує всіх і вся: глобалізацію, корупцію, війни, «топових» українських політиків та їхні дії, літературний процес і навіть пірсинг у пупцях молоденьких дівчат… Читаючи, лише мимоволі отямлюєшся, що все це, за сюжетом твору, мали б бути думки 35-річного чоловіка (з образом цього героя в уяві читача узагалі раз у раз спрацьовує, за Станіславським, «не верю!» – якийсь він уже надто неправдоподібний). Як не крути, перед очима стоїть образ Ліни Костенко. І кожна теза сприймається не інакше як саме її моральні настанови. Під вагою авторитету Ліни Василівни таке моралізаторство здебільшого прочитується як істина в останній інстанції. Хоча читач думаючий (а «Записки українського самашедшого» навряд чи потраплять до рук іншого читача) все одно усе приміряє на власний досвід, порівнює із власними думками та переживаннями.
У більшості погоджуєшся із вердиктами, які письменниця виносить сьогоденню. Але деякі її оцінки, як-от відкрита симпатія, навіть більше – неприхований пієтет на адресу Віктора Ющенка, якого Ліна Костенко називає «нашим нетиповим прем’єр-міністром» (за часів президентства Леоніда Кучми), викликають підсвідомий супротив. І тут розумієш, у чому основний прокол роману – у його неактуальності. Він уже навіть не про вчорашній, а про позавчорашній день. Мені, як, упевнена, і більшості свідомих українців, неймовірно цікаво, як Ліна Костенко, яка роками уникала публічності, за думками якої наш народ спраглий, оцінює все, що відбулося і відбувається в Україні. Але у цьому конкретному випадку чітка громадянська позиція поетеси стала б усім нам більше у пригоді тоді – у переломних 2001-му та 2004-му, коли українці вийшли на майдани і відчули, що таке бути народом, з яким рахуються. Тоді, а не тепер, на початку 2011-го, коли поїзд української демократії давно збився з курсу. Коли той же ж «нетиповий прем’єр-міністр» спричинився до цього…
Який меседж я віднайшла у «Записках…». Зізнаюся, я розгублена… Що хотіла цим романом повідати українцям Ліна Костенко? Що все в Україні погано? Що ми народ безхребетних? Що профукали свою вистраждану поколіннями і людськими життями незалежність? Що «маємо те, що маємо»? Так ми й самі добре знаємо про всі наші біди. Блискуча публіцистика і майстерне літописання Ліни Костенко, яке, без сумніву, розтаскають на цитати, вкотре підтвердило усі діагнози, що записані в історії хвороби незалежної України. Добре хоч, що останні рядки роману дають українцям надію: «Сторінку можна видерти. Історію – ні. От і настав наш День Гніву. Лінію оборони тримають живі». Тримаємо і триматимемо.
Галина Гузьо
Додаткові матеріали
- Ліна Костенко презентувала «Записки українського самашедшого». ФОТО
- Щоденник одного невдахи
- Ліна Костенко: Настав наш День Гніву
- «Записки українського самашедшого» - політичний памфлет Ліни Костенко
- Роман Ліни Костенко — рупор сьогодення від «диванної картоплини»
- Лінія оборони Ліни Костенко
- «Записки українського самашедшого» як рятівний електрошок
Коментарі
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”