Re: цензії
- 05.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, мов цвяхи, вийняті з долонь
- 05.11.2024|Ігор ПавлюкПароль до вирію
- 30.10.2024|Михайло ЖайворонВоскресіння у слові
- 30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови«Хотіла б я піснею стати...»
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Відступники. Внутрішня еміграція
Примітну формулу вивів недавно журналіст Роман Чайка: «Є народна прикмета: якщо так звана «інтелігенція» втікає у «внутрішню еміграцію» – чекай затяжного суворого політичного режиму».
Навряд чи потрібні тут «лапки», пригадуючи вислів дисидента часів СРСР Лідії Чуковської: «… лапки – улюблений знак того жаргону, яким користувалися у нас журналісти катівського напрямку; так і бачу крізь десятиліття: «діяльність» – у лапках, … «мученик» – у лапках. Тільки два слова – ворог народу – завжди вживалися без лапок. І ще два: внутрішній емігрант». Чому так злободенно стоїть нині питання про внутрішню еміграцію української інтелігенції? Чому вертається з віддалених часів цей феномен? Чим пояснити тривання явища «витіснених поколінь» (термін письменника Івана Андрусяка) в незалежній 20 літ Україні? Чи внутрішньою еміграцією є масове відступництво інтелектуального цвіту нації і вже, очевидно, самої нації?
Феномен боягузтва
Це все ж відступники, а не відщепенці, як означують внутрішніх емігрантів невдалою калькою з російської мови. Як правило, з внутрішньої еміграції не повертаються – «відступникам немає вороття», за словами Лесі Українки.
Впродовж десятиліть яскравим прикладом внутрішньої еміграції в Україні була Ліна Костенко. Сьогодні на її адресу лунають і звинувачення: мовляв, така еміграція не є чим іншим, як боягузтвом (Микола Бурнос, «Літакцент»). Достатньо докорів і іншим, хто йшов у внутрішню еміграцію, а явище це відоме, починаючи з 1920-х років й донині.
Чи внутрішня еміграція є певною формою життя, коли на все, що відбувається, заплющуєш не очі, а душу? Відступників, виявляється, – цілі покоління: шістдесятники, сімдесятники…; і внутрішня еміграція кожного з них відбивала чи відбиває у собі політичну барву нелояльності щодо щораз нового існуючого ладу й ідеології. Чи це – суто український феномен?
Нелояльність не дорівнює опозиційності та теж не співвідноситься з простим несприйняттям нової влади – чи вчора, чи позавчора, чи сьогодні. Чомусь кожна нова влада в Україні нагадує «забуту стару», а просте її несприйняття межує з фактично витискуванням відступників із усіх важливих життєвих сфер, навіть і з самої країни.
Хоч, аналізуючи історію внутрішньої еміграції – в Україні, Росії, постсоціалістичних країнах Європи, колишній Федеративній Республіці Німеччині (в часи існування Німецької Демократичної Республіки) тощо, можна помітити: спільні ознаки цієї еміграції існують. Передусім – «непричетність до переможців». Про це влучно писала Емма Герштейн, лауреат Букерівської премії 1998 року: «від самої молодості я відчувала себе відщепенцем. …я належала до числа тих, хто «не вміщувався» у сучасному житті». Це ще делікатно сказано.
Внутрішні емігранти за часів тоталітарного радянського ладу не те, що не вміщувалися в сучасному їм житті – вони і почувалися паріями, і перебували в становищі паріїв. У тому числі українські внутрішні емігранти. Відтоді майже нічого не змінилося. Єдине нове в цьому всьому: нинішні відступники не виявляють такої активності, як виявляли попередні, особливо – шістдесятники та меншою мірою – постшістдесятники.
Сьогодні внутрішня українська еміграція, зокрема, письменників та інших представників творчих еліт багато чим невловно нагадує частину подібних еліт у повоєнній Німеччині. Тоді там було три групи письменників: одна підтримувала нацизм, друга від нацизму дистанціювалася, третя – намагалася чинити хоч якийсь опір. Саме друга і називалася внутрішніми емігрантами. Представники – Томас Манн і Франк Тіз. (Томас Манн був не тільки внутрішнім емігрантом, а й емігрантом – у прямому значенні слова). Як ті німецькі внутрішні емігранти, які ДИСТАНЦІЮВАЛИСЯ свого часу від нацизму, так українські внутрішні емігранти в усі часи (і сьогодні) ДИСТАНЦІЮЮТЬСЯ від кожної влади, яка змінює одна одну, не змінюючи країну на краще. Ось і всі подібні та відмінні ознаки.
Незримі гасла на незримих стягах
Цікаво, що внутрішні емігранти незалежно від свого походження об’єднані головною рисою: всі вони бачать себе провісниками вищої істини, мало кому, крім них, доступної. Вони її несуть на свої невидимих стягах, на яких незбагненна істина – правда про всіх і про все, чудодійний рецепт перемін, велике одкровення – теж невидима. Може, тому, що написана потаємним чорнилом? А самі відступники, уявляючи себе знову і знову в підпіллі, знову готові до боротьби з черговими утисками рідного народу і їх самих, насправді перебувають у «хатках з краю».
Згадуваний Роман Чайка недавно зазначив: «У схронах внутрішньої еміграції відсиджуються залишки інтелектуального середовища, які відмовилися піти на службу до нового режиму у різні гуманітарні ради. Ці емігранти час від часу виходять на дискусії в цифрову мережу, але також не мають жодних каналів комунікації з великим теле-населенням. …Збільшення розважального контенту ускладнює порятунок теле-населення від паралічу мізків. Але процес відтоку людей від екранів до моніторів щодня наростає. Критична маса гомо сапієнс – ще далека мета, але невпинно наближається».
Колега має надію на «масову інтернетизацію». Однак здійснення таких надій не має нічого спільного з діяльністю «залишків інтелектуального середовища». Бо внутрішня еміграція в Україні – взагалі бездіяльна. Якщо маєте інші факти – зніміть із них гриф таємності.
Інша річ, що феноменальне явище відступництва на українському ґрунті охопило собою не тільки творчу та іншу інтелігенцію, а принаймні пів країни. Бо ж поняття внутрішньої еміграції завжди означає противагу реальній еміграції в умовах, коли не тільки люди не сприймають нову владу, а й нова влада не сприймає їх. І фактично витісняє їх і з країни, і з самого життя.
Надія Степула
Чим може закінчитися внутрішня еміграція половини країни? За народ якої «прикро і соромно, що у третьому тисячолітті в серці Європи народ швидше ладен піти у полон, аніж доживати віку в своїй державі», зазначає учасник соціального експерименту Сергія Чижова (котрий не зумів прожити на прожитковий мінімум). Це відкрите питання до всіх, але передусім – до тієї інтелектуальної еліти (чи «залишків інтелектуального середовища»), що в позі страуса з зануреною в пісок головою (равлика в своїй хатці) перетворила саме поняття внутрішньої еміграції на оксюморон.
Коментарі
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”