Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Відступники. Внутрішня еміграція
Примітну формулу вивів недавно журналіст Роман Чайка: «Є народна прикмета: якщо так звана «інтелігенція» втікає у «внутрішню еміграцію» – чекай затяжного суворого політичного режиму».
Навряд чи потрібні тут «лапки», пригадуючи вислів дисидента часів СРСР Лідії Чуковської: «… лапки – улюблений знак того жаргону, яким користувалися у нас журналісти катівського напрямку; так і бачу крізь десятиліття: «діяльність» – у лапках, … «мученик» – у лапках. Тільки два слова – ворог народу – завжди вживалися без лапок. І ще два: внутрішній емігрант». Чому так злободенно стоїть нині питання про внутрішню еміграцію української інтелігенції? Чому вертається з віддалених часів цей феномен? Чим пояснити тривання явища «витіснених поколінь» (термін письменника Івана Андрусяка) в незалежній 20 літ Україні? Чи внутрішньою еміграцією є масове відступництво інтелектуального цвіту нації і вже, очевидно, самої нації?
Феномен боягузтва
Це все ж відступники, а не відщепенці, як означують внутрішніх емігрантів невдалою калькою з російської мови. Як правило, з внутрішньої еміграції не повертаються – «відступникам немає вороття», за словами Лесі Українки.
Впродовж десятиліть яскравим прикладом внутрішньої еміграції в Україні була Ліна Костенко. Сьогодні на її адресу лунають і звинувачення: мовляв, така еміграція не є чим іншим, як боягузтвом (Микола Бурнос, «Літакцент»). Достатньо докорів і іншим, хто йшов у внутрішню еміграцію, а явище це відоме, починаючи з 1920-х років й донині.
Чи внутрішня еміграція є певною формою життя, коли на все, що відбувається, заплющуєш не очі, а душу? Відступників, виявляється, – цілі покоління: шістдесятники, сімдесятники…; і внутрішня еміграція кожного з них відбивала чи відбиває у собі політичну барву нелояльності щодо щораз нового існуючого ладу й ідеології. Чи це – суто український феномен?
Нелояльність не дорівнює опозиційності та теж не співвідноситься з простим несприйняттям нової влади – чи вчора, чи позавчора, чи сьогодні. Чомусь кожна нова влада в Україні нагадує «забуту стару», а просте її несприйняття межує з фактично витискуванням відступників із усіх важливих життєвих сфер, навіть і з самої країни.
Хоч, аналізуючи історію внутрішньої еміграції – в Україні, Росії, постсоціалістичних країнах Європи, колишній Федеративній Республіці Німеччині (в часи існування Німецької Демократичної Республіки) тощо, можна помітити: спільні ознаки цієї еміграції існують. Передусім – «непричетність до переможців». Про це влучно писала Емма Герштейн, лауреат Букерівської премії 1998 року: «від самої молодості я відчувала себе відщепенцем. …я належала до числа тих, хто «не вміщувався» у сучасному житті». Це ще делікатно сказано.
Внутрішні емігранти за часів тоталітарного радянського ладу не те, що не вміщувалися в сучасному їм житті – вони і почувалися паріями, і перебували в становищі паріїв. У тому числі українські внутрішні емігранти. Відтоді майже нічого не змінилося. Єдине нове в цьому всьому: нинішні відступники не виявляють такої активності, як виявляли попередні, особливо – шістдесятники та меншою мірою – постшістдесятники.
Сьогодні внутрішня українська еміграція, зокрема, письменників та інших представників творчих еліт багато чим невловно нагадує частину подібних еліт у повоєнній Німеччині. Тоді там було три групи письменників: одна підтримувала нацизм, друга від нацизму дистанціювалася, третя – намагалася чинити хоч якийсь опір. Саме друга і називалася внутрішніми емігрантами. Представники – Томас Манн і Франк Тіз. (Томас Манн був не тільки внутрішнім емігрантом, а й емігрантом – у прямому значенні слова). Як ті німецькі внутрішні емігранти, які ДИСТАНЦІЮВАЛИСЯ свого часу від нацизму, так українські внутрішні емігранти в усі часи (і сьогодні) ДИСТАНЦІЮЮТЬСЯ від кожної влади, яка змінює одна одну, не змінюючи країну на краще. Ось і всі подібні та відмінні ознаки.
Незримі гасла на незримих стягах
Цікаво, що внутрішні емігранти незалежно від свого походження об’єднані головною рисою: всі вони бачать себе провісниками вищої істини, мало кому, крім них, доступної. Вони її несуть на свої невидимих стягах, на яких незбагненна істина – правда про всіх і про все, чудодійний рецепт перемін, велике одкровення – теж невидима. Може, тому, що написана потаємним чорнилом? А самі відступники, уявляючи себе знову і знову в підпіллі, знову готові до боротьби з черговими утисками рідного народу і їх самих, насправді перебувають у «хатках з краю».
Згадуваний Роман Чайка недавно зазначив: «У схронах внутрішньої еміграції відсиджуються залишки інтелектуального середовища, які відмовилися піти на службу до нового режиму у різні гуманітарні ради. Ці емігранти час від часу виходять на дискусії в цифрову мережу, але також не мають жодних каналів комунікації з великим теле-населенням. …Збільшення розважального контенту ускладнює порятунок теле-населення від паралічу мізків. Але процес відтоку людей від екранів до моніторів щодня наростає. Критична маса гомо сапієнс – ще далека мета, але невпинно наближається».
Колега має надію на «масову інтернетизацію». Однак здійснення таких надій не має нічого спільного з діяльністю «залишків інтелектуального середовища». Бо внутрішня еміграція в Україні – взагалі бездіяльна. Якщо маєте інші факти – зніміть із них гриф таємності.
Інша річ, що феноменальне явище відступництва на українському ґрунті охопило собою не тільки творчу та іншу інтелігенцію, а принаймні пів країни. Бо ж поняття внутрішньої еміграції завжди означає противагу реальній еміграції в умовах, коли не тільки люди не сприймають нову владу, а й нова влада не сприймає їх. І фактично витісняє їх і з країни, і з самого життя.
Надія Степула
Чим може закінчитися внутрішня еміграція половини країни? За народ якої «прикро і соромно, що у третьому тисячолітті в серці Європи народ швидше ладен піти у полон, аніж доживати віку в своїй державі», зазначає учасник соціального експерименту Сергія Чижова (котрий не зумів прожити на прожитковий мінімум). Це відкрите питання до всіх, але передусім – до тієї інтелектуальної еліти (чи «залишків інтелектуального середовища»), що в позі страуса з зануреною в пісок головою (равлика в своїй хатці) перетворила саме поняття внутрішньої еміграції на оксюморон.
Коментарі
Останні події
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA