Жанр: ретро-детектив

Той рідкісний випадок, коли можна повідомити читачів, чим завершиться детективний роман. Вбивцю не впіймають, хоч вирахують. Він утече, сяде на потяг і назавжди залишить територію України. Дозволяє здати фінал назва – автор свого дебютного детективу в стилі ретро Юрій Даценко назвав у назві ім`я маньяка. Можу помилятися, і таки справді є серед цільової аудиторії «Пастки для різника» люди, котрі ніколи не чули про Джека Різника, серійного вбивцю з Лондона. Його самоназва стала власним іменем щонайменше кількох десятків маніяків, котрі в різний час діяли як у реальному житті, так і в художній літературі. Ну, для таких автор дає насамкінець історичну довідку.

Так, «Пастка для різника» - розважальна література чистої води. І разом із тим високої проби, що не так часто виробляє й пропонує український письменник. Автор не приховує: грається з відомим персонажем, який, повторюся, перекочував із реальної кримінальної хроніки в детективну прозу. Хто знає історію, не дасть збрехати: вбивцю, який підписав себе Джеком Різником (є ще варіант Джек Патрач), лондонська поліція наприкінці позаминулого століття так і не зловила.

Ось чому сміливо спойлерю. Юрій Даценко вирішив не зловживати надмірним патріотизмом, який дозволяє саме українському сищику в Україні виконати неможливу місію – злапати Джека Різника. Ніхто не міг, а Яків Ровнєр зміг! До всього, він не поліцейський, а детектив-аматор. Молодий успішний проскурівський хірург веде власне розслідування серії жорстоких убивств міських повій. Його запросили виконувати обов`язки судового медика, що мало прискорити процес слідства. Аже лікар точніше за сищика назве причину смерті, вона ж – спосіб убивства. Визначить таким чином почерк убивці. Допоможе створити його портрет. І виведе поліцію на ціль.

Спершу, якщо говорити буквально – ледь не половину роману, Ровнєр чесно робить лише свою роботу. Поворотним моментом стає самогубство головного підозрюваного, доброго й слабого на голову Миколашки. Як водиться, поліція хоче закрити справу, повісивши все на нещасного ідіота. Це стає для Ровнєра триггером, він збирає невеличку команду й очолює неофіційне слідство. Воно відразу виводить на проскурівську масонську ложу, і чи не вперше в українській художній прозі, не лише в детективній, бачимо дієвих масонів. Спростувавши свою причетність до вбивств проституток, вони теж включаються в пошук маніяка. Так на обрії майорить уже легендарний на той час у Старому Світі й зовсім невідомий на західних околицях тогочасної Російської імперії Джек Різник. Ловитимуть його, ви вгадали, на живу приманку. Нею стане – ви знову вгадали – дівчина легкої поведінки. І маньяк – знову не новина – переграє сам-один кращий колективний розум старого Проскурова.

Так, сюжетних несподіванок в «Пастці для різника» нема. Вони не потрібні. Бо набором штампів роман можна було б охрестити, аби не важлива обставина: Юрій Даценко оперує ними настільки майстерно, наскільки його герой володіє хірургічними інструментами. Автор – вправний оповідач, через те всі сюжетні ходи, які можна передбачити, не виглядають заяложеними. Зрештою, детектив, найконсервативніший літературний жанр, повинен вироблятися за правилами. Велосипеда тут не винайдеш, а автор-дебютант правила знає.

Окремо тримає атмосферність, притаманна ретро-стилю. Юрій Даценко обізнаний з реаліями Проскурова, провінційного й прогресивного на згадану добу водночас. Реконструкції вулиць та інтер`єрів приділено рівно стільки уваги, аби описовість не втомила читача. До всього картинки працюють на сюжет, не створюються окремо від нього. Тож під виглядом детективного роману маєте невеличкий путівник по типовому для своєї епохи подільському містечку.

Наостанок – кілька авторів, які в різний час зверталися до Джека Різника. Передусім Роберт Блох, автор знаменитого роману «Психо» - згадав сумнозвісного (чи знаменитого, як собі хочете) маніяка в низці моторошних оповідань. Не оминув легендарного вбивцю й Борис Акунін – маньяк зринає в його повісті «Декоратор» (збірка «Особливі доручення» з циклу «Пригоди Ераста Фандоріна»). Британський автор Девід Піс бере історію Різника як референс у циклі «чорних» детективів «Йоркширський квартет». Гріх не згадати недавній роман Лади Лузіної «Джек Різник із Хрещатика», хоча за жанром це швидше фентезі. І це далеко не все використання кривавої спадщини невловимого маньяк в масовій культурі. Відтепер – і в українській.

Оцінка*****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:                                 

*  Жодної надії;                                   

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;                                 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;                                 

**** Хочеться краще, але загалом поживно;                                 

***** Так тримати!                                 

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.                             

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.