Жанр: детектив

Українська глибинка. Типове тихе болото, в якому, за приказкою, водяться чорти. Причому жорстокі – на околиці знайдено труп сімнадцятирічного Владислава Ленька, якого безжально різали ножем. Три наступні дні містечко перебувало в полоні жаху. Аж тут тоді ще міліція виходить на його ровесника і колись – однокласника Антона Михальчука. Підозрюваний довго не мотає, відразу признається в убивстві з метою пограбування. Але адвокат радить підзахисному не квапитися, не свідчити проти себе отак відразу. Справу треба швидше закрити, захисник має проблеми. І підкидає справу юного Антона своєму давньому другові й колезі Никанору Скрипнику. 

Дебютний роман фахового юриста Андрія Осіпова «З особливою жорстокістю» не міг бути написаний у іншому жанрі, ніж детектив. Тим більше, читач може отримати, крім сюжетних перипетій, ще чимало правової інформації. За великим рахунком, пропонується такий собі формат пізнавальної книжки, яка дасть необізнаним чи слабо обізнаним загальну юридичну консультацію. 

Анонс обіцяє приклади з практики самого автора, і їх можна легко помітити – вони не мають стосунку до основного сюжету. Навпаки, часом здається, що головна сюжетна лінія зайва, заважає, відсовується автором на другий план. Бо на перший виходить головний герой, той самий Никанор Скрипник. Персонаж для українського детективу та загалом української белетристики новий: адвокат-віртуоз. Спритник, котрий знайде вихід із, здається, тупикових з юридичної точки зору ситуацій. 

Скрипник до всього не типовий позитивний герой. Часто-густо нагадує Сола Гудмана, цинічного адвоката з серіалів «Пуститися берега» та «Краще дзвоніть Солу». Чи персонажів романів американського письменника Джона Грішема, батька так званого «юридичного трилеру». Це коли антагоніст і протагоніст схрещують не шаблі й шпаги, а юридичні кодексі. Стріляють один в одного не кулями, а буквами законів. Читач же, затамувавши подих, стежить, хто кого «перезаконить». Сам автор не раз згадує всує класику «юридичного» детективу – цикл про адвоката Перрі Мейсона, який прославив Ерла Стенлі Гарднера. Я б від себе додав ще один класичний зразок – «Невідомий у домі» Жоржа Сіменона. Адвоката – віртуоза, який вийшов у тираж, у однойменній стрічці Жоржа Лотнера зіграв Жан-Поль Бельмондо.

Єдине, що різнить західні зразки жанру та роман Андрія Осіпова – недовіра самого автора та його героїв до українських слідчих та судових органів. Автор вустами Скрипника не раз і не два повторює – українські закони не працюють, посадити можуть, кого завгодно, правий той, у кого більше прав. Тому – це вже від себе – українці прагнуть не так закону, як справедливості. А сам Никанор береться за справи огидних йому осіб, явних корупціонерів, лише тоді, коли високий гонорар дасть змогу відстояти інтереси клієнта, використовуючи дірки в законі. Головне, аби жодна жива людина не постраждала при тому.

Та повернемося до вбивства, з якого все почалося. Досвідчені читачі детективів, у тому числі – юридичних, вже готуються до виправдання юного Антона. Разом із адвокатом Скрипником читач упевнений: хлопчина себе обмовляє. Никанор має всі підстави так вважати: вбивство надзвичайно жорстоке як для того, хто поживився в результаті мобільним телефоном і невеликою сумою. Вчинок не вартував результату. І тут чекає сюрприз – все саме так, як сказав Антон. Він не обмовив себе, справді вбив Влада. Є всі докази, хлопець говорить так упевнено, що сумніви в його винуватості відпадають навіть у скептиків. Тим не менше, Скрипник розуміє – є серйозніша причина для вбивства, ніж розчарування маленькою здобиччю. 

Яка – нехай це залишиться таємницею. Адже саме в відповіді на це питання і є ключ до розгадки в цьому детективі. Автор піднімає проблему, яка давно поруч із нами та є однією з суспільно важливих: жорстокість дітей та підлітків на загальному фоні байдужості до всього дорослих. У школі, вдома, в суспільстві. В цьому контексті варто нагадати й навіть перечитати дебютний роман «Шкільні джунглі» Евана Гантера, більше відомого під псевдонімом Ед Макбейн, автор циклу про 87-му поліцейську дільницю. Хіба що, на відміну від американського роману, в українському як творі, так і суспільстві приборкати шкільну жорстокість не може й не хоче ніхто. Або – майже ніхто.

Оцінка*****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:                                 

*  Жодної надії;                                   

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;                                 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;                                 

**** Хочеться краще, але загалом поживно;                                 

***** Так тримати!                                 

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.                             

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.