Жанр: процедурний детектив

«Тіло лежало в калюжі крові. Стріляли в голову. Навмисне вбивство», - ось що побачили поліцейські і який висновок зробили. Початок січня сколихнув Рівне резонансним злочином. Від руки вбивці загинув італієць на ім`я Марко, він із донькою жив в Україні вже кілька років. Тіло виявила дружина-українка, заради якої чоловік залишив свою благополучну країну й перебрався в неспокійну тривожну нашу.

Це не лише типовий початок типового детективного роману. «Кривавими слідами» також не лише новий детектив рівнянки Ксенії Циганчук, поки що найбільш перспективної авторки, відзначеної премією «Золотий пістоль». Читачам, які стежать за розвитком українського сегменту популярної літератури, варто звернути увагу на цю пропозицію. А пропонується новий для українського чтива видавничий проект – поліцейський роман.

Для нього характерні кілька, як пишуть у детективах, особливих прикмет. Перша – колективний герой при наявності персонажів-лідерів. З певною натяжкою класичним зразком поліцейського роману є більшість творів Жоржа Сіменона із циклу про комісара Мегре. Навіть неуважний читач цієї класики зверне увагу: Жюль Мегре очолює відділ убивств у поліцейському управлінні на набережній Орфевр, 36, і діє не сам по собі. Шефа, або, як його іменують, патрона обслуговує колектив інспекторів у складі Люка, Жанв`є та Лафайєта, якого незмінно іменують «малюком», тобто, наймолодшим. Присутня в цих романах друга прикмета витікає з першої – читачам крок за кроком показують рутинну процедуру поліцейського розслідування. Саме тому більш сучасне визначення такого твору – процедурний детектив або процедурал.

Ксенії Циганчук цей формат удався з кількох причин. Насамперед він цілком відповідає її авторському стилю, котрий сформувався в дебютному романі «Коли приходить темрява». Детективи «від Циганчук» неквапні. Часом може навіть здатися, що вона пише важче, ніж того вимагає не просто детектив, а сучасний детектив, котрий мусить відповідати стрімким ритмам та рухам нашого часу. Але згадана важкість направду означає пильну увагу авторки до деталей. Вона не біжить за героєм, не показує його в русі, а дбайливо описує й пояснює кожен рух. Для процедурного детективу – саме те.

Текст «Кривавими слідами» може бути таким собі популярним посібником із щоденної роботи поліцейських слідчих. Нічого дивного, він створювався при безпосередній участі реальних служителів закону, герої мають прототипів, описані ситуації взяті з реальної практики. Щоправда, це водночас є й недоліком. Адже ставши на момент збирання матеріалу для книги такою собі напарницею рівненьких патрульних і слідчих, авторка міцно прив`язала себе до документального фактажу. Не ризикуючи дати волю фантазії там, де це треба було зробити.

Проте є ще одна задача поліцейського процедурного роману, з якою Ксенія Циганчук десь впоралася лиш частково, а десь – поки що не впоралася зовсім. Такий твір, як сказано вище, прикметний не лише деталізацією оперативно-розшукової роботи, але й колективним героєм. Де кожен персонаж має свої людські проблеми, що обов`язково накладають відбиток на роботу. У Сіменона ви такого не знайдете. Зате повною мірою побачите в циклі романів «87-ма поліцейська дільниця» американця Еда Макбейна чи декалозі класиків шведського поліцейського роману Май Шеваль і Пера Вале. Шанувальники детективу, котрі, звісно ж, знайомі з цією класикою (романи Шеваль та Вале в 1970-1980-ті роки перекладалися також українською) можуть назвати якщо не всіх персонажів, то більшість із них – напевне. Відомо, хто з них щасливий у шлюбі, хто – навпаки, хто товстий, хто худий, хто лисий, хто дбає про зовнішність – а кому байдуже. Відома марка цигарок, яку полюбляють курці. Схильність чи не схильність котрогось до алкоголю. Хто як до кого ставиться. Нарешті, відомі й сексуальні вподобання. А останнім часом у поліцейських романах навіть не уникають персонажів, котрі мають партнерів своєї статі.

Про поліцейських із групи, описаної Ксенією Циганчук, читач більше дізнається з короткої анотації, ніж із тексту. Хіба Єгор Скляр переживає загибель кращого друга, а Власта Коваль час від часу стикається з проявами сексизму. Хоча вони лиш починають працювати разом, мали б притиратися одне до одного й тут без конфліктів аж ніяк. Проте «Кривавими слідами» - справді перший детектив подібного формату на книжкових полицях України. Судячи з мережевих відгуків, має успіх. Авторка пише продовження. Тож далі буде краще.

Оцінка****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:                                 

*  Жодної надії;                                   

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;                                 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;                                 

**** Хочеться краще, але загалом поживно;                                 

***** Так тримати!                                 

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.                             

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.