
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Полювання на вродливих
Мартин Якуб. Мертві моделі. – К.:, Смолоскип, 2019. – 236 с.
Жанр: детектив
Анонсуючи дебютний детектив Мартина Якуба, літературознавець Ростислав Семків і поет Олег Коцарев говорять про непогану перспективу розвитку цього – найменшого! – сегменту української художньої літератури. Вже було кілька схвальних відгуків у Facebook. Але досі не ясно, що сподобалося видавцю й читачам більше: сюжет, головний герой, авторський дебют чи факт появи нового українського детективу. До скарбнички жанрової літератури зроблено ще один внесок.
Як на мене, сюжет багато, на що претендує, але недокручений повною мірою. Полювання маніяків на красунь у світовому детективі триває майже стільки часу, скільки існує сам жанр. Автор пропонує долучитися разом із головними героями до пошуку жорстокого вбивці дівчат модельної зовнішності. Спершу вони зникають, потім їхні фото виринають у соцмережах, що означає: чергова дівчина мертва. Обличчя кожної спотворене. Під підозрою – хтось із працівників D.Models. Ймовірно – фотограф Олег Кравченко. Як вимагають закони жанру, підозрюваних буде кілька й відкидаються вони почергово методом проб та помилок. Бентежить інше: свої підозри головний герой майже не обгрунтовує.
Автор має можливості демонструвати логіку героя, спосіб його мислення. Всякий раз доводити читачеві, чому сищик дійшов саме такого висновку і де помилився. Це зробити тим простіше, що обрана форма оповіді від першої особи. Герой, Макс Ґедзь, ще й страждає на психічний розлад – говорить із своїм загиблим братом Сергієм. За відсутністю іншого співрозмовника, якоїсь версії доктора Вотсона, сищик може ділитися думками зі своїм другим «Я». Але - такого нема. Читач повинен прийняти факт, що сищик просто відчуває або додумався. Не надто заморочуючись, чому так є.
Дуже ж просто. Зникла дівчина Рита працювала моделлю – слід веде в агентство. Її фото робив Олег Кравченко – він головний підозрюваний, бо знимки в одній манері. Не він? Маєте іншого, підібраного автором для героя за тією ж логікою. Один із персонажів каже, мов Бог із машини: я, мовляв, давно підозрював такого-то. Чому? Думайте самі.
Наступне, що кидається в очі й дещо ріже їх: якась зацикленість Мартина Якуба на етикеті. Більшість діалогів починається з привітання: «Доброго дня (ранку, вечора, привіт)». Зрозуміло, в житті люди здебільшого вітаються. А ще в житті вони після того ведуть пустопорожні світські розмови. Натомість діалоги в детективах можуть і повинні носити більш інформативний характер, ніж ілюструвати посібник про хороші манери.
Та в пропонованому тексті згадані манери часом набувають дивного вигляду. Наприклад, у епізоді, коли Макс вперше приходить до ворожого лігва – в офіс D.Models. На рецепшені – після церемонії привітання – секретарка радить героєві поговорити з Ірмою Василівною, директоркою агенції. За якійсь час вона виходить, теж каже «добрий день», запрошує сідати й починає розмову. Мало того, що не поцікавилася відразу, як звати відвідувача і чи є в нього документи. Вже на етапі активної розмови вона – чи автор? – раптом згадують: «Перепрошую, не представилася, мене звати Ірма Василівна, я директорка. А ви хто?»
Подібні спостереження – всюди, де Мартин Якуб намагається окреслити довкола свого героя певне соціальне коло існування, показати реальне життя й непростий, строкатий соціум з пішоходами, сусідами, офіціантами тощо. У детективному романі такі замальовки повинні працювати на сюжет. Випадкових зустрічей та «бла-бла-бла» не мало би бути. Скажімо, зі своєю племінницею Дашею сищик обговорює сучасну українську прозу, що відразу непозбувно бентежить випадкового читача й звужує цільову аудиторію.
Проте варто відтиснути воду – і лишається досить майстровий детектив із справді несподіваною, хай місцями рваною розв`язкою. І найбільша знахідка автора – не раз згаданий головний герой. Як вимагає закон жанру, приватний детектив конфліктує з поліцією та має особливу прикмету. Ветеран АТО втратив руку, тепер носить дешевий протез і автор успішно обігрує цю деталь. А ще Ґедзь схильний до запоїв – як згаданий автором у тексті Гаррі Голе, постійний герой детективів норвежця Ю Несбе.
Цікаво, показово й незвично, що Ґедзь став на шлях приватного детектива випадково. Даша без його бажання розмістила оголошення в інтернеті. А отримавши перше, і, як покаже час, останнє завдання разом із авансом у двісті доларів, Ґедзь не поспішає шукати зниклу дівчину. Тобто, забиває на першого ж клієнта, вирішує взяти вихідний, їде з Дашею гуляти та їсти суші. По суті вона змушує новоспеченого приватного детектива виконувати обов`язки. Мотивує ж його поставитися до праці серйозно смерть Рити. Не перша в кривавому ланцюжку.
На виході маємо цілком придатну для споживання любителями детективних романів історію. В якій чеснот більше, ніж недоліків. І головна чеснота – повага до базових жанрових законів та розуміння їх.
Додаткові матеріали
- Прокляті бурштином
- Вбивство раз на двадцять років
- Кращі детективи`2018 від «Кримінального чтива UA»
- Супермен проти бовдурів
- У вересні дві тисячі чотирнадцятого…
- Пригоди української Попелюшки
- Полювання на всесвітню владу
- Помста психопатів
- Слідство веде психіатр
- Харків на голці
- Канікули в тилу
Коментарі
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі