
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Фатальний артефакт
Борис Крамер. Пернач полковника Вухналя - Тернопіль, Богдан, 2018. – 301 с.
Жанр: детектив
Новий, поки що Борис Крамер (літературний псевдонім франківця Василя Добрянського), публікаціями своїх детективних творів відроджує призабуту вже в українській популярній літературі традицію. А саме: коли автор розробляє проект циклу з серійним персонажем у головній ролі, що для детективу притаманно, але книги циклу виходять у різних видавництвах.
Так було з романами Леоніда Кононовича з серії про агентство «Тартар» і сищика Оскара, від яких автор, до речі, згодом відхрестився як від таких собі помилок молодості. Мандрували видавництвами цикли Наталі Тисовської, Анни і Петра Владимирських, автор цих рядків проходив подібний шлях. Все – через нестабільність та погану структуризацію ринку. Нині все ніби гаразд. Проте всі три детективи, які об`єднує Артем Нагорняк, слідчий прокуратури подільського містечка Грушка, опубліковані різними видавцями. І проблема - в тому, що на серію треба полювати читачеві, перетворюючи сам пошук чергової книги на своєрідний детективний квест. Мінус ситуації – неможливість скласти про новий цикл цілісне враження. Для романів, у яких присутній наскрізний персонаж, а отже – певна об`єднальна ідея, такі враження часом важливіші за самі пропоновані історії.
Але й сам Борис Крамер, судячи з текстів, змирився з подібним станом справ. Бо пише кожен детектив, мов перший та останній. Ці спостереження – від особистості головного героя. Точніше, від її відсутності. Артем Нагорняк постає не так картонним, як людиною без властивостей. Притаманних лише цьому персонажу рис, позитивних й негативних, котрі змушують його рухати чергове розслідування в той чи інший бік.
Адже стиль, методи, й відповідно – фінальний успіх героя детективу зазвичай задає його характер. Занадто раціональний герой може не зважити на емоцію й взяти хибний слід. А надто емоційний – збитися з пантелику там, де варто думати раціональніше. Заклопотаний домашніми справами мусить балансувати між ними та службовим обов`язком. Казанові заважають стосунки з коханками. Людина з фізичними вадами має знаходити додаткові можливості. Алкоголік – раптом зірватися. Занадто незалежний – потрапити під гарячу руку начальства. І так далі.
Натомість слідчий Нагорняк живе й працює в Грушці, відтак не користає з цього жодним чином. Він може бути найвідомішим сищиком містечка, з яким тут усі вітаються й від якого нічого не приховати. Або навпаки – професіоналом, на якого провінція тисне, та завжди мусить лишатися тут із різних причин. Проте волею автора Нагорняк лише виїздить на чергове місце пригоди й починає виконувати відповідні процедурні дії. Витягуючи читача в рутину поліцейського слідства.
У даному випадку – згоріла хата місцевого коваля Циганчука. Там знаходять обгорілий труп, але – не хазяїна. Сам Циганчук, виявляється, подався аж до Парижу, де влаштували виставку його ж власних робіт. Але запрошення виявилося аферою, з будинку зникли цінні артефакти, серед яких – пернач, такий різновид булави, бойова зброя козацької старшини. Сліди ведуть із Грушки до Одеси, праматері всіх шахраїв. Поки Нагорняк з`ясовує це, в Грушці стається ще два вбивства.
Історію без яскравого героя рятують дві речі. Перша – авторська фантазія, застосована для вигадування сюжетів. Як того вимагають закони детективного жанру, дві третини шляху, який проходить Нагорняк у своєму розслідуванні – дорога в нікуди, всякий раз треба повертатися назад, а це втрата часу. Друга – персонажі, даруйте за тавтологію, другого плану. Передусім – коваль Борис Циганчук, обдурений шахраями, обпоєний снодійним, обікрадений.
Автору в цілому вдалося, нехай доволі скупими фарбами, передати розпач не просто майстра своєї справи – митця. До всього – митця провінційного. Чиї мрії підкорити своїми роботами Париж та загалом Європу брутально використали та назавжди зруйнували цинічні міжнародні аферисти. Злочинці на чолі з професором Вознесенським теж окреслені досить випукло, хоча й не надто щедро представлені. Показово, що Вознесенського в гонитві за цінним артефактом – перначем так само кинули, навіть брутальніше, ніж діяла його група.
Натомість викритий на останніх сторінках убивця зовсім не переконливий. Бо автор перемудрив, ховаючи його в тіні – так само вчинив французький автор трилерів Франк Тільє в романі «Сновидіння». Там маніяка бачимо лише раз на чотириста сторінок оповіді. Тож під кінець викриття не виглядає разючим: читач просто не бачив його серед підозрюваних. Та й мотиви традиційної фінальної сповіді дещо забалакані. Тим не менше, «Пернач полковника Вухналя» виконаний у цілковитій відповідності до жанрових законів. І дуже добре, що ні на що, окрім як бути прочитаним один раз, не претендує.
Оцінка**** (-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Додаткові матеріали
- Прокляті бурштином
- Вбивство раз на двадцять років
- Кращі детективи`2018 від «Кримінального чтива UA»
- Супермен проти бовдурів
- У вересні дві тисячі чотирнадцятого…
- Пригоди української Попелюшки
- Полювання на всесвітню владу
- Слідство веде психіатр
- Помста психопатів
- Харків на голці
Коментарі
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі