#КазкаПроГоріховийКорінь – неймовірно тонкий ключик до цих дверей, обережний і спритний. 

Тільки чуйна і смілива душа могла так чесно і водночас так казково розказати про Голодомор – не проливаючи через увесь текст ріки сліз і не пересипаючи його ані смутком, ані сухими фактами, ані жахливими статистиками. Навпаки – множачи оптимізм, кольори і звуки, жарти, малюючи настільки сильні сакральні українські символи, що аж мурашить. І мимоволі ти перестаєш боятися…

Горіховий корінь стає цілим всесвітом, бо тримає у собі силу роду, пам’ять поколінь, і водночас говорить дитині, що навіть у темряві є життя, є світло. Каже: «Йди просто на нього! У тебе все вийде! Треба лишень трішечки хоробрості, кмітливості, віри і надійних друзів!»

Водночас казка аж ніяк не «полегшує» нашу історію, просто трансформує її у мову, зрозумілу дітям, безпечну, нетравматичну, життєствердну. Дорослі, які знають, що таке Голодомор, сприймуть текст по-іншому, певно, як і я, з усвідомленим болем. Але, як на мене, у цьому і криється сила книги – вона універсальна й підійде дорослим, котрі досі боялися зазирнути за ті умовні двері, про які я вже сказав на початку.

Тепер, в темні часи війни, коли нас знову  намагається отруїти гидке двоголове чудовисько з російських боліт, ми маємо вчити дітей бути мужніми, сміливими, витривалими. Нам іще дуже довго боротися з умовним Червоним Паном (читайте, совком), з його всюдисущими посіпаками, а тому маємо не відвертати погляду від темних сторінок нашої історії, а бачити в них уроки і шукати натхнення для життя. Діти мають зростати з розумінням того, що пам’ять – це не наш тягар, а корінь, з якого росте рід, виростає свідоме покоління, яке не дозволить знищити себе.

Я відчуваю величезну вдячність за цю казку, за цю кольорову, яскраву і живу історію, за іще одну книгу незламності!

Таня П´янкова. Казка про горіховий корінь - Львів: Видавництво Старого Лева, 2025. - 126 с.