Re: цензії

01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла

Re:цензії

18.03.2010|07:52|Євген Баран

Базилевс: у царстві Стефаника

Степан Процюк. Троянда ритуального болю: роман про Василя Стефаника. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 184 с. (Серія «Автографи часу»).

 

Розпочну з ліричного відступу 

Знову пишу про книжку Степана Процюка, і знову ризикую викликати невдоволення окремих «покликаних», які звинувачуватимуть мене у приятельському протеґуванні. Не маю потреби спростовувати, все одно переконаних в одному не переконаю в іншому. Маю потребу говорити про книжку, бо героєм її є один з моїх авторів, до якого люблю повертатися, Василь Стефаник.

Про назву 

«Базилевс». Такою була первісна назва роману, яку довелося зняти, оскільки у Віктора Неборака є іронічно-сатиричний роман під такою ж назвою. Живемо у такий «засмічений» інформаційно вік, що й придумати щось нове важко. Назву « Помазаник» «забракував» видавець. Думаю, мав рацію. Щось було у ній претензійно-патетичного. Щодо остаточної назви «Троянда ритуального болю» – як на мене – по-символістськи красива і цілком в дусі Процюка, але, як не дивно, суголосна світоглядному й естетичному принципові самого Василя Стефаника. По-перше, троянда – улюблена квітка письменника. По-друге, весь роман «зітканий» із символічно-алеґоричних сцен, образів, наскрізним з яких є образ Троянди.

До першопоштовху 

Поверталися ми весною 2002 року зі спільної творчої зустрічі в Луцьку «гавтобусом», дорога далека, говорили про різне, і тоді я вперше сказав Процюкові, що він повинен братися за біографічний роман про Стефаника. «Чому я?», – недовірливо запитав Степан. «Ви близькі психотипом», – відповів я.

До питання про «гісторичну справедливість». 

Степан Процюк не є «першопрохідцем» у художньому освоєнні постаті Василя Стефаника. Найкращою документальною книгою залишаються спогади Василя Костащука «Володар дум селянських» (1968), з якої і сьогодні черпають найважливіші факти творчої і життєвої біографії письменника.

У 1989 році молодий дослідник творчості Василя Стефаника Роман Піхманець написав художній біографічний  роман «У своїм царстві...», де вперше белетризував біографію Василя Стефаника крізь призму його внутрішніх суперечок і долі героїв новел письменника. Однак надрукувати цей твір удалося – за мого настирливого домагання (себе хвалю, бо ніхто не похвалить) – аж у журналі «Перевал» (2006. – Ч.4; 2007. – Ч.1). Ще минулого року роман мав вийти окремою книгою у рамках обласної програми про підтримку книгодрукування на Прикарпатті, але через економічні причини затримався з виходом. Таким чином, Степан Процюк, який писав роман у максимально стислі строки, – з серпня по грудень 2009 року – вийшов на «фінішну» читацьку пряму Першим.

Я не буду порівнювати чи протиставляти обидва романи. Не казатиму, котрий кращий чи гірший. Обидва романи добрі. Вони просто інакші за підходом і творчою реалізацією: «джойсівська» манера «єдиного потоку» з майстерною, але дещо монотонною обсервацією творчих, психологічних і психічних особливостей письменника у Романа Піхманця, з вдалим переплетенням монологічного, мовного (літературного і діалектного) епістолярного, новелістичного контекстів у структурі роману, і експресивно-динамічною, рваною прозоритмікою у Степана Процюка. Що є спільного в обидвох романах, – глибинна правда психологічного портрету Василя Стефаника.

Нарешті, про Степанову версію Стефаниківського образу-символу

Степан Процюк дуже уважно поставився до всіх відомих і маловідомих джерел про Василя Стефаника. Листи, спогади, окремі деталі русівських бувальщин (частково допомогли консультації з Романом Піхманцем, Ростиславом Чопиком і мною; частково взяті із краєзнавчих книг Дмитра Мохорука зі Снятина), – використані якнайповніше. Фактографічних неточностей у романі Процюка немає (навіть оте сільське прізвисько Стефаника – «Проданів», оскільки у сім’ї діда Стефаника всі діти умирали, то чергове новонароджене немовля батьки «продали» циганам через вікно і «купили» через двері – характеризує уважність Процюка до найменших біографічних деталей). Тільки єдиний раз закралася «технічна» похибка, яку зараховую на свій карб, переглядаючи рукопис роману, пропустив: на сторінці 31 називається одна з доньок Кирила Гаморака – Ганна), на сторінці 125-ій серед доньок Гаморака називаються тільки Євгенія, Ольга і Олена.

Дещо тенденційно потрактований образ Юліана Романчука (сторінка 30), але цілком у дусі Стефаниківського сприйняття. Є також певні пропуски біографічного характеру, але вони не принципові й не впливають на розкриття художньої правди образу Василя Стефаника і його оточення.

Весь роман є переплетінням реалістичних і алегорично-символічних картин і образів. Рівень алегорично-символічний «прочутий» у Процюка інтуїтивно-глибоко. Це скалки, мозаїка картин, оцінок, історичних персонажів і внутрішніх переживань письменника, відчитаних і відчутих через контекст історичний, літературний, біографічний, що доповнився творчою уявою, психологічною правдою і переживаннями самого Процюка. Це така динаміка прозового темпоритму, що є потреба говорити про епіко-ліричний реґістр психобіографічного роману.

Цей роман читається швидко. Не тому, що такий легкий у сприйнятті. Просто співпали творчі хвилі Стефаниківського болю і Процюкової любови-розуміння внутрішньої трагедії «мужицького Бетговена». Окремі сторінки роману звучать як поезії в прозі (дивись хоча би завершальну сцену-акорд роману).

Маю сподівання, що роман Процюка знову поверне інтерес до постаті Василя Стефаника. А сам автор роману виривається за межі кон’юнктурного сприйняття чи несприйняття, доказуючи усім, і в першу чергу самому собі, що він досяг літературної зрілості і може говорити із читачем мовою високої літературної проби.

Я ставлю цей роман в один ряд із твором Романа Андріяшика «Сторонець», присвячений постаті Юрія Федьковича, за який письменник був відзначений Шевченківською премією.  А це означає, що роман Степана Процюка «Троянда ритуального болю» цілком вписується у номінаційний контекст цієї нагороди. Про це говорю вже сьогодні, й говорю цілком серйозно.



Додаткові матеріали

Степан Процюк: «Власний досвід неврозу»
Процюк Степан
Інфікований кітчем
Процюк і порожнеча
Книжки лютого: Схід і Захід разом
23.07.2009|07:44|Re:цензії
Степан Процюк: «Читайте все, що хочете читати після перших десяти сторінок»
03.02.2009|13:02|Новинки
«Тотем» Степана Процюка азербайджанською
25.01.2010|08:54|Новинки
Cтепан Процюк. «Аналіз крові»
24.02.2010|14:57|Події
Зустрічі із Степаном Процюком і Олександром Гаврошем у Івано-Франківську
23.02.2010|21:12|Події
Письменники Олександр Гаврош та Степан Процюк популяризують українську есеїстику
11.12.2009|10:12|Події
Грудневе засідання літературного клубу «Бібліограф»
12.02.2009|10:31|Події
Сергій Грабар: «У малої прози – велике майбутнє»
03.10.2009|23:01|Події
Сергій Грабар і Степан Процюк презентували у Черкасах свої нові книжки
18.03.2009|15:39|Події
Повні результати рейтинґу «Книжка року ’2008». Номінація «Дитяче свято»
17.12.2008|21:56|Події
Експертний тиждень «Книжки року»: день другий
15.12.2008|07:15|Події
Номінаційні списки X Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року ’2008»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

06.12.2024|18:41
Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
03.12.2024|09:25
Дискурс радянського самовбивства
28.11.2024|14:49
Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
27.11.2024|12:11
"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева


Партнери