Головна\Re:цензії

Re:цензії

До себе приходимо з рідними
11.04.2026|08:54|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ

Ці необов’язкові спогади є обов’язковими для мене. Вибачте за марнославство. Але тут ідеться не про мене. Тут говориться про людей, більшість з яких я не знав, але до яких виповнений генетичною... 

Сонце заходить, та не згасає
09.04.2026|09:12|Анастасія Борисюк

Олена Пшенична – сучасна українська письменниця з вагомим досвідом у журналістиці. Авторка багато років працювала в медіасфері, здобувши цінний професійний досвід на провідних українських... 

А хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
08.04.2026|09:07|Маргарита Падій

Олексій Тимошенко — сучасний український автор, який поєднує літературну творчість із науковою діяльністю у сфері психології. Його попередні тексти завжди спиралися на глибоке інтелектуальне... 

Бунт проти розуму як антиспоживацький протест
07.04.2026|09:56|Микола Миколайович Гриценко

Чим є людський розум? Що являє собою наше мислення? Вочевидь, це інструменти пізнання навколишнього середовища, синхронного аналізу та, зрештою, усвідомлення самого себе як особистості. Мозок –... 

Ігор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
07.04.2026|09:19|Віктор Вербич

Те, що Ігор Павлюк у «Богоєднанні» позиціонує себе винятково як поета, лише на перший погляд здається авторським самоупередженням. Адже, маючи вагомі здобутки у науковій царині... 

На межі нового народження
07.04.2026|09:15|Ірина Коваль

«Розсипані кордони»  - це книжка, у якій війна присутня не як хроніка подій, а як внутрішній злам людської душі. Тут не настільки виражений сюжет, натомість є тиша, паузи, недомовленість. Саме в... 

Лютий, який досі триває
07.04.2026|09:04|Надія Єриш

У перші місяці повномасштабного вторгнення українська література опинилася перед новим викликом: як говорити про досвід, який ще триває, який не має дистанції, завершення чи можливості осмислення.... 

Світло, що не згасає у темряві (різдвяна проза, яка лікує)
06.04.2026|10:52|Андрій Павловський, письменник, журналіст, педагог, турагент

У часи, коли зовнішній світ часто здається холодним і тривожним, література бере на себе роль терапевта. Збірник «Світло мого Різдва» – саме той випадок, коли книжка стає не просто набором... 

У парадигмі непроминальної п’ятсолітньої історії
06.04.2026|10:37|Віктор Вербич

Перечитуючи книгу Володимира Матвіюка  «МИШІВ із глибини віків до сьогодення», вкотре переконуєшся в  життєвості істини    «Раз добром нагріте серце вік не  прохолоне».  Цю Шевченкову максиму зі... 

Архітектура травми: як заповнити «Її порожні місця»
05.04.2026|19:46|Вікторія Фескова

Входження поетеси у велику прозу – це завжди подія, що наповнює текст особливою пластичністю, ліричністю, відвертістю. Анна Грувер написала свій дебютний роман «Її порожні місця» на перетині... 

… 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 …

Re: цензії

26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Пам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Жити, поки життя триває
22.10.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зробити вибір
20.10.2026|Буквоїд
Коли Попелюшка обирає бунт, а не принца
20.10.2026|Ірина Голуб
Історія, яку не розповідають без суперечок
Дві сестри і дівчина, яка колись була кішкою: українською вийшли повісті «Дві Лотточки» Еріха Кестнера та «Мінуш» Анні М. Ґ. Шмідт
«Несолодкий дим деформованої війної Вітчизни»
19.10.2026|Юлія Манякіна
Абсурд без крайнощів
15.10.2026|Ігор Чорний
Про що не розповів Гомер
06.10.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Коли поет торкається незвіданого…

Партнери