Re: цензії

05.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, мов цвяхи, вийняті з долонь
Пароль до вирію
30.10.2024|Михайло Жайворон
Воскресіння у слові
30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
«Хотіла б я піснею стати...»
28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиня
У війни не дитяче обличчя
27.10.2024|Євгенія Юрченко
Драматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
25.10.2024|Ігор Чорний
Примари минулого
20.10.2024|Євгенія Юрченко
Пан на своїй землі
19.10.2024|Антоніна Царук, м. Кропивницький
Видобувач поезії з буднів
17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиня
Трансформація життєвих істин — шлях до самопізнання

Літературний дайджест

Різдвяні традиції: Курков без куті, "дике" свято Шкляра і хустка братів Капранових

Письменники – теж люди. І теж святкують Різдво. Тільки от цікаво, чи є у них своя таємна дата святкування окремого літературного Різдва? А раптом вони, як справжні творчі люди, відзначають це свято нестандартно – за яким-небудь екзотичним календарем або ж із дивними незвичними ритуалами?

Наприклад, Сергій Пантюк - сонцепоклонник, тому святкує Різдво 25 грудня:

Я святкую справжнє, сонячне Різдво - 25 грудня - і не можу зрозуміти, чому в москалів Різдво після Нового року.

Святкую нормально. Варю кутю, тру мак, маю макітру, макогін. Поки жила моя бабуся, завжди їздив до неї. Після її смерті забрав її макітру і макогін - їм понад 100 років - і все роблю сам так, як вона навчила.

Мій рецепт куті найпростіший. Пшениця є пшениця. Її треба замочити на 8 годин, обов´язково треба, щоб вона була тіпана, бо тіпати самому я не маю в чому. Замочую пшеницю зазвичай з вечора. Потім вона має варитися 4-5 годин. Я люблю, щоб зерна були цілі, тому після варіння зазвичай пшеницю промиваю. Потім додаю туди мак, горіхів, меду. Це справжня кутя.

Кілька разів були випадки, коли це робила дружина. Так буде і цього року, думаю, бо я їду в тур, повернуся лише 25 грудня.

Коли це робить дружина, то все робити ще простіше - я знаходжу пшеничні мюслі, вичищаю їх від бананів і всякої гиготи і так само натираю маку, горіхів і меду.

Це простий рецепт для тих, хто не вміє і не хоче 12-16 годин бобратися з приготуванням куті.

25 грудня Різдво святкує і Андрій Курков:

Ми святкуємо європейське Різдво вдома. Це означає, що ті друзі, які святкують Різдво як і ми, приходять до нас на обід. Ми готуємо юшку, соус із журавлини, запікаємо овочі і корінь пастернака, картоплю. Обов´язково також має бути брюссельська капуста.

Традиційні українські різдвяні страви ми не готуємо. Ми їх їмо, коли нас запрошують в гості друзі, що святкують українське Різдво. Куті я ніколи не готував.

То невже ніхто не дотримується українських традицій?

А ні, таки дотримуються.

Традиційно в колі родини святкує Анатолій Дністровий:

Різдво святкую в родині, в Тернополі або в Бережанах. Головні персонажі - це наші бабусі, тобто моя мама або мама дружини.

Так само приводом відвідати близьких Різдво є для Наталки Сняданко, котра зізналася ще у любові поспівати на честь цього свята:

Святкуємо Різдво традиційно. Ходимо в церкву, потім до батьків - до моїх і до батьків чоловіка. Традиційних різдвяних страв не готую, тому що їх готують батьки. А ще ми любимо колядувати разом з донькою. Не дуже вміємо, але любимо.

Любить поспівати на Різдво і Микола Леонович. Він розповів, що Різдво може навіть допомогти заробити:

Коли ми були студентами, то полюбляли ходити колядувати в Полтаві. В одного мого друга саме День народження на Різдво, то ми збиралися таким колективом і ходили по знайомих.

Одного разу ми прийшли до дядька, який від захвату почав нас водити як ведмедів на ланцюжку по всіх своїх замовниках крутих, і вони нам башляли. Після того я 3 місяці міг ні в кого нічого не просити. Це було весело і корисно.

З кутею та пісними стравами не склалося. У мене в оточенні небагато релігійних людей. Як і більшість мешканців Полтави, я поміркований християнин. Зараз кілька останніх років ми святкуємо Різдво з моїм сусідом по кімнаті. Це не можна назвати святом, це просто якась трагедія людської гідності.

Різдво - сильний мотивуючий фактор. Є письменники, що готові заради нього відмовитися від звичних принципів, наприклад, Крюгер Вано:

Святкую Різдво по-традиційному. Якщо на Новий рік або День народження мене може не бути вдома цілими днями, а батьки можуть зовсім мене не бачити, бо я з друзями десь зависаю, то Різдво - це приклад сімейного свята.

Ми готуємо 12 пісних страв. Хоча я не постую. Тут просто варто виділити 2 шари цього свята. Перший - шар релігійний. У мене з релігією загалом вельми специфічні стосунки. Але є і шар традиційний. Я працюю на реконструкцію традиції, але 1 день на рік я можу дозволити собі побути традиційним хоча б на втіху родичам.

Моя улюблена різдвяна страва - кутя. Її завжди готує мати. Там є горіхи, мед, пшоно... Але її рецепт навіть мені не відомий.

Іван Андрусяк розповів навіть, як можна помирити міські та сільські традиції святкування Різдва:

Я гуцул, родом зі старої гуцульської селянської родини, де Різдво і Великдень є великими святами. Зрозуміло, що Різдво - це свято най-най-най.

Якщо говорити про якісь оті старі гуцульські звичаї, які у нас в родині досі побутують - то далеко не всі вони переносяться на міський ґрунт.

От є один зі звичаїв. Якщо якесь дерево не родило, то на Різдво можна взяти сокиру, підійти до того дерева і певними словами йому пригрозити зрубати, якщо воно і наступного року не родитиме. До речі, дуже дієва штука.

Ну, а в місті до кого підходити? Хіба до кактуса, грозити, щоб зацвів.

Звичаї, які ми виконуємо, - кладемо на чотирьох кутках стола горіх, мак, яблуко і часник. Звісно, готуємо кутю.

Кутю ми готуємо обов´язково з піханої пшениці. То ціла історія, навіть в мене є про це есей, про те, як пшеницю піхали. Колись це робити в ступі, зараз все простіше - з використанням електромотору. В кутю ми додаємо мак, горіхи, родзинки.

Коли святкуємо Різдво в місті - то готуємо всі страви разом. Іноді навіть виходить більше 12 пісних страв. Хоча з цим міським гармидером триматися посту не виходить.

Моя дружина харків´янка, але з української родини, то ми якось поєднуємо наші традиції. От у нас в Карпатах кутя рідка, а на Слобожанщині - густа. То ми якось поєднуємо, і вона у нас ні густа, ні рідка.

Брати Капранови так само не забувають про своє коріння:

Різдво святкуємо вдома. У нас на батьківщині, на півдні України, не колядують. Але у нас є інший звичай - вечеря.

Треба взяти хустку, поставити на неї банку з кутею - кутя у нас рідка, до речі - пляшку самогону, калач, пиріжки, цукерки... Ту хустку загортають, віддають дитині, яка несе її в гості. Приносять хустку зі словами "Батько-мама дали вечерю".

Носити вечерю можна різним родичам і друзям. Але обов´язково - принести вечерю хрещеним батькам.

Цього звичаю дотримувались навіть у радянські часи. Тоді можна було зустріти секретаря райкому, який ішов вулицею, ховаючи в пальто хустку з вечерею.

А от Олександр Ірванець у питаннях традиції повністю покладається на дружину:

Моя дружина всі ці штучки знає. І кутя, і 12 страв - все це у нас на столі є. Мені ж лишається хіба картоплі начистити чи в магазин збігати. А потім я сідаю за стіл, на якому стоять оці 12 страв, і їх споживаю. Я їм ложечку куті, всяку заливну рибу - словом, не дуже перебираю.

Хоча, хай там як, Різдво - то насамперед свято,  і лише в другу чергу - ритуали. Приклад Василя Шкляра це найкраще підтверджує:

Різдво я ніколи не святкую за наперед загаданою схемою. Канонів я не маю. Мені можуть подзвонити - і я поїду десь до друзів на дачу. Можу вдома сидіти. Можу поїхати в той же ліс до себе в Хлипнівку. Це село, де у мене є маленька хатка на курячих лапках. Можу поїхати туди і провести там дике Різдво. Обов´язкові страви - для мене необов´язкові. В кожному разі все завершується весело.

Ірина Славінська



Додаткові матеріали

17.12.2009|13:52|Події
Сергій Пантюк: Криза вдарила мене дуже відчутно – поетична серія «Двітисячідесятники» – поки що підвисла
09.03.2009|09:15|Події
«Сліва-фест» рушає у світи
04.02.2009|17:03|Події
Чому в Донецьку бояться Василя Стуса?
31.03.2009|07:27|Події
Сергій Пантюк: «В майбутнє України вірю щиро – якби не вірив, давно б жив у «ситій» Европі або «зажраній» Америці»
13.09.2009|13:20|Події
Львівський форум видавців у персонах-2. ФОТО
12.09.2009|10:29|Події
Львівський форум видавців у персонах. ФОТО
Андрій Курков: «Він усе робив не так»
Александр Красовицкий: Мы не ушли в минус, просто рынок растет медленнее
13.04.2009|07:11|Re:цензії
Олександр Красовицький: «Музей невинності» Памука вважаю однією із найкращих книжок світової літератури»
06.10.2008|16:38|Новинки
Андрій Курков. «Нічний молочник»
14.12.2009|07:03|Події
Майстер-клас Андрія Куркова: Михайло Блатник, «У пруда»
20.11.2009|11:28|Події
Майстер-клас Андрія Куркова: Олег Шинкаренко, «Зірка»
13.10.2009|07:14|Події
Майстер-клас Андрія Куркова: Владислав Івченко, «Мій дід»
27.10.2009|07:22|Події
Майстер-клас Андрія Куркова: Олександр Кобизський, «Строк давності»
22.12.2009|08:37|Події
Курков провів «сходняк» в п’ятницю
Письменницька кухня
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

30.10.2024|14:38
У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
30.10.2024|13:44
10 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
28.10.2024|13:51
Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
25.10.2024|09:29
Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
19.10.2024|09:56
Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
17.10.2024|12:48
У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
17.10.2024|11:55
Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
17.10.2024|11:33
Що читає Україна?: аналітика по областям
17.10.2024|11:27
«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
11.10.2024|18:46
Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”


Партнери