На зустріч був також запрошений початкуючий письменник Олег Шинкаренко та успішний автор бестселерів і лауреатка конкурсу «Коронація Слова» Галина Вдовиченко. Перед майстер-класом автори обмінялися зразками власної творчості, аби було що обговорювати за круглим столом, який насправді виявився суто прямокутним. 

Як зізнався сам Андрій Курков ще на початку зустрічі, вчити літературним премудростям має сенс тільки тих, хто вже має якісь здібності. Автори цього разу зібралися дуже різнопланові та із широко різноманітним рівнем підготовки. Так, наприклад, письменник із гучним ім’ям Радій Радутний (за власним визначенням: «Професійний бюрократ, папери з місця на місце перекладаю») вже написав аж 4 книжки, з яких 1 російською («Мозаика странной войны») і 3 українською («3000 смертей», «Металом об метал» та «Три життя про запас») та взяв участь у понад 10 збірках. Улюблений жанр Радія – бойовик з елементами фантастики. Це, звичайно, суто комерційний напрямок, який вимагає від автора певних тем. Саме тому уривок, який він надав для обговорення зображував нелегкі будні сучасних українських некромантів: спеціалістів з оживлення мерців з військовою та промисловою метою. У прозі Радія відчувається його великий досвід: текст написаний рівною, якісною мовою та, як на обраний жанр, все виглядає цілком реалістично. Але Андрій Курков помітив все ж таки одну ваду, властиву багатьом сучасним авторам: однаковість розмовної манери у всіх персонажів в діалогах та картонність персонажів, професійна сфера яких залишається за межами творчої уваги письменника.

До речі, присутня на зустрічі Галина Вдовиченко розповіла, що, починаючи писати роман про дослідника вовків, вона багато читала на цю тему та спілкувалася із спеціалістом місцевого лісництва, що дало певні наслідки: пізніше Галина зустрілася із вдячною читачкою, яка теж професійно вивчала життя сіроманців, і рівнем тексту прихильниця прози Вдовиченко лишилася задоволена.

Зовсім інше враження справило на присутніх фантастичне оповідання Наталі Дев’ятко. За його сюжетом космічні прибульці мандрують світами аби перевіряти їх, так би мовити екзистенційну вартість (чи мають вони право на існування). Авторка встигла видати вже три книжки («Казки країни сновидінь», «Три кроки до світанку» та «Между светом и тенью»), стати членом Спілки письменників України, але її рівень володіння словом лишається дуже низьким, не кажучи вже за якість опанування обраної теми. «Я не знаю, що залишити у цьому тексті, все треба викреслити!» - обурювався Андрій Курков, бо діалоги Наталі не дотягували навіть до рівня популярних телесеріалів, а загальна наївність тексту була аж надто помітна. Втім авторка зізналася, що пише у жанрі «фентезі для підлітків», а конкретно «для дівчат від 12 до 17 років». Можливо, така аудиторія і буде задоволена творами Дев’ятко, але треба пам’ятати про реальну конкуренцію із боку тієї ж самої Джоан Роулінг, не кажучи вже про маститих класиків.

Автор Максим Січеславець (справжнє прізвище Беспалов) друкувався в альманахах «Четвер», «Нова проза» та «Стых», він визначає себе як «реаліста та гіпер-реаліста», хоча насправді наданий ним твір нагадував похапцем записаний анекдот. Ще на початку зустрічі Андрій Курков помітив, що у будь-якому творі його довжина повинна дорівнювати змісту. Максим взяв тему, яка годиться для сатиричної повісті та виклав її на двох сторінках. Через поспіх мова твору вийшла вкрай неохайна, багато слів просто випадали із загального контексту, від чого створювалося враження якогось літературного вінегрету. Радій Радутний помітив, що останнє речення в оповіданні Січеславця припасовано дуже штучно та тримається там буквально «на чесному слові». Ведучий майстер-класу побажав автору більше працювати над своїми творами та ставитись до процесу їх написання більш відповідально.

Андрій Курков помітив, що в оповіданні Олега Шинкаренка (лауреата літературної премії «Смолоскип» за збірку «Як зникнути повністю») абсолютно точно витримана рівновага «довжина-зміст». «Це ніби невеличка музична п’єса в якій багато прихованих секретів», - сказав Андрій Курков. Олег Шинкаренко зізнався, що декілька секретів таки є: у тексті його оповідання були приховані алюзії на твори Максима Горького «Старуха Ізергіль» та Кобо Абе «Людина-ящик». Ведучий майстер-класу поцікавився, чи не пише Олег великого твору, бо, як відомо, в ньому підтримати літературну рівновагу значно складніше. Виявилося, що зараз автор працює над романом, присвяченим субкультурі людожерів.

Після обговорення оповідань Андрій Курков розповів присутнім про тонкощі літературної композиції, секрети створення персонажів та відповів на численні запитання. Письменниця Галина Вдовиченко повідомила про своєрідну «кухню написання бестселеру» та про те, як зв’язатися із видавцями і взяти участь у літературних конкурсах.

Дуже цікаве питання, що виникло під час дискусії, стосувалося суржика: чи має він право бути в літературі? Чи мають також рацію літературні пуристи, що стверджують, буцімто писати треба виключно академічною літературною мовою? Присутні зійшлися на тому, що суржик нам потрібен обов’язково: це діалект, не озброєний лишень, на відміну від мови, армією та флотом (як висловився відомий дослідник мови Макс Вайнрайх). Від того, що деякі письменники користуються суржиком, наша мова нічого не втратить і навіть може збагатитися за рахунок запозичень. Та ж сама краватка, наприклад, це «суржикована» версія французького іменника «une cravatte».

Цікава розмова тривала і після майстер-класу за вечірньою кавою, куди Андрій Курков люб’язно запросив всіх присутніх. Не обійшлося у цей день і без казусів. «На жаль, нам не вдалося знайти одного з фіналістів конкурсу «Євроформат» Олександра Ютко, хоча пошуки тривали цілий рік, - розповів Андрій Курков. – На рукописі була вказана зворотна адреса «Університетський гуртожиток на Ломоносова, кімната 517/2, на листи, які ми відправляли за цією адресою, ніхто не відповідав. Нарешті про Ютка згадав Радій Радутний: в нього випадково виявився його мобільний телефон. Я зідзвонився  із ним і в нас була дуже дивна та суха розмова, але через годинку він прислав феноменальне sms, яке варте окремого цитування: «Андрей, я не буду на сходняке в пятницу, потому что я не тот, за кого вы меня принимаете, ищите настоящего финалиста».

Після майстер-класу Андрій Курков роздав всім студентам невеличке завдання: написати в місячний термін коротке оповідання за готовою зав’язкою. Це означає, що незабаром цікаве навчання продовжиться.