Так буває: ти розумієш, що ця тема – «не твоя», що ця книжка – «не твоя», але почавши її читати, зупинитися не можеш аж до кінця.

 …Перед тим, як завести мову про новий роман молодої, та вже добре знаної авторки Вікторії Гранецької «ТІЛО™», хотілося б дещо зауважити. Річ у тім, що ця тендітна персона, яку ми звикли бачити на фото, чи навіть під час зустрічей, цілковито дисонує з авторкою, яка творить свої романи. Адже в житті Гранецька – скромна, небалакуча і, певною мірою, несмілива. Та коли береш до рук її книжки й починаєш їх читати, то розумієш: більшої сміливості, розкутості, подекуди й нахабства, а також – вигадливості, фантазійності, містичності, одне слово, талановитого витворення по-особливому драйвової, експресивної, часто моторошної, але завше емоційно-напруженої атмосфери годі й шукати. Ось чому Вікторія викликає зацікавленість, породжує теми для розмов чи то пак обговорень. Бо у своїх книжках вона – вільна й незаангажована, відважна й переконлива. Так, ніби й сама бере приклад зі своїх героїв, «перекидається» на міфічну істоту, яка творить несправжні, але такі цікаві світи!

 Її книжки направду вирізняються тим, що вміють захопити й не відпустити. Це як потрапити у капкан, або в болото, яке засмоктує... І тобі болітиме, і ти відчуватимеш страх та огиду, але водночас вирватися з дивосвіту цієї художньої вигадки ти вже не зможеш.

  «ТІЛО™» – так називається могутня корпорація, яка «розкинула» по всьому світу філії лікарень, де талановиті «хірурги» за відповідну платню можуть «переселити» будь-яку душу «в здорове й молоде тіло замість старечого і немічного». Таким чином авторка описує-передрікає темний бік недалекого майбутнього, адже події у романі розгортаються 2033-го та 2053-го роках.

 «Людство вкотре погналося за привидом вічної молодості», – зауважує письменниця. І одного дня земну кулю облітає сенсаційна новина, що знайшлися науковці, які можуть відокремити душу від тіла. Відтак тіло без душі може зберігатися не більше п’яти годин, а от душа поза тілом може існувати вічно, за умови певного її зберігання. В іншому випадку вона вивітрюється, «як ефір», «утилізується».

Але найсуттєвіше те, що вилучену душу можна повернути назад у тіло. Понад те, будь-яку душу можна «заселити» до будь-якого тіла. Процедура називається «трансплантація свідомості». Тіло можна купити, продати, здати в оренду «погодинно, щодобово, на місяць, на рік», або й подарувати. Себто жаданим «об’єктом» придбання і володіння є саме тіло, «бо людська душа давно не коштувала нічого»…

 Оці інноваційні «операції» випало робити українцеві Юрію, вихідцю з Карпат.

 Його завжди порівнюють з вовкулакою, і недарма. Юрій направду уміє «перекидатися» на вовка. Робить те з дитинства. По тому, як безжальні вбивці звели зі світу його діда-мольфара, хлопчик, який так і не знав, чиїх батьків він син, зростає у монастирському сиротинці. І саме там, бачачи жахливі знущання та неправду, через нестерпний біль та огиду, в його нутрі оселяється звір, який мстить за найріднішу людину, за кохану дівчинку Іванку, любов до якої пронесе через довгі роки…   

Читання роману «ТІЛО™» скидається на перегляд захопливого голлівудського трилера з елементами містики, магії та фантастики. Тут вам і карколомний динамічний сюжет, і виразні образи, і страхітливі катування та допити, й часті убивства з розтятими животами, й лякливі трупи з «блідими червами у вусах». А ще – жертовне велике кохання, і навіть палка любов до рідного краю, – такий собі політичний аспект, що змушує зазирнути в майбутнє України й задуматися, і зажуритися, а врешті – вдатися до реальних дій у теперішньому, справжньому, не книжковому світі…

І в усьому тому сум’ятті та непроглядній ворожій темені «світить сонцем» образ головного героя, який долає нездоланне, терпить нестерпне, чинить як справжній супергерой, тільки замість голлівудського Бреда Пітта, цього разу «на великому екрані» – українець Юрій.   

 Вікторія Гранецька перенесла свої романні прикрощі та незгоди до Америки, мабуть, задля того, аби читачі не асоціювали їх з рідною Україною. Мовляв, добре, що все це відбувається не в нас… Щоправда цей текст однаково заграватиме до читача чарівливими карпатськими мотивами, захоплюватиме вічними легендами, посміхатиметься блиском гірських річок; читач матиме можливість поблукати густими лісами й побути у шкурі не лише цілителя-мольфара, а й перевертня-вовкулаки, який викликатиме попервах сум’яття, затим – суперечливі відразу та співчуття, а врешті – прихильність і захват.

Отже, цей новоспечений «трилер з елементами горору», як уже нарекли «ТІЛО™» видавці, є доладним переплетенням містики, фантастики, любовних перипетій, непередбачуваних сюжетний колізій та несподіваної розв’язки. Так, не кожному цей роман припаде до смаку. Але кожен захоче дочитати його до кінця. Чомусь є таке переконання.