Re: цензії

Василю Портяку було 66 років. Відомий не тільки своїм прозовим талантом, а й внеском в український кінематограф. Є автором сценарію популярних українських фільмів «Нескорений», «Залізна сотня», «Вишневі ночі», «Меланхолійний вальс» і автором чудової короткої прози.

"Сьогодні зранку помер письменник Василь Портяк, високоталановитий новеліст і кіносценарист. Кілька днів боровся із смертю. Його діти писали у фейсбуці про стан здоров"я тата. Всі сподівалися, що Василь Портяк одужає.
Я був малознайомим із ним, розмовляли не більше 2-3 разів.Але зараз на серці таке відчуття, як після втрати дорогої людини. Світла і незабутня пам"ять", - написав Степан Процюк.

Богдан Пастух пише: "Помер Василь Портяк - український новеліст. Останній з трійки: Стефаник - Тютюнник - Портяк. Не впевнений, чи колись цей вже уриваний ланцюг отримає продовження. Не побачений примітивними літературними конкурсами, не побачений естетичними дальтоніками з шевч. комітету. Але кому треба, той знає - чим є письмо Василя Портяка в шерезі сильних імен нашої літератури. Його новели не розділяють, а збирають довкола себе людей. На незабудь Світла пам"ять світлій людині".

Сергій Тримбач:

"У СУБОТУ РАНО...

О 6.40 ранку, у Фастові, зупинилось серце ВАСИЛЯ ПОРТЯКА (31.03.1952 - 2.03.2019) - письменника, кіносценариста.

Він народився в краях легендарних, у Карпатах, в гуцульському селі Кривопілля, поруч Верховини (Жаб"є), де Михайлу Коцюбинському колись нафантазувались "Тіні забутих предків", які через півстоліття перелились в екранну чашу фільму С. Параджанова. Звідтам, мабуть, і Василеве прагнення працювати в кіно - бо ж зродився у лоні великого українського міфа, літературного й кінематографічного. Отак література й кіно стали двома його підоймами, що здіймали душу до вершин творчого осягнення України та світу.

За сценаріями ВАСИЛЯ ПОРТЯКА поставлено чимало відомих фільмів: "Меланхолійний вальс», «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали», «Вишневі ночі», «Білий пудель», «Чия правда, чия кривда», «Нескорений», «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені», «Залізна сотня»...

Василь Портяк умів побачити в історії, великій історії серце, велике серце людини - її ніжність, її гнів, її розпуку. Його герої - це не функції держави чи суспільства, не гвинтики історичного процесу. Вони прекрасні у своєму прагненні відчувати світ, будувати світ на основах моралі, отого стрижня, який сидить в людині і який нікому й нічому не вдасться притлумити чи понищити. Принаймні поки є література, мистецтво...

А от серце самого ВАСИЛЯ ПОРТЯКА не витримало і зупинилось. Кажуть, той, хто помирає уранці, не нажився на от сьому білому прекрасному світі. Що ж, тепер душі Василевій ладнатися в інших сферах... Зродженому в горах то не є чимось незвичним.

Царство Небесне Вам, Василю! Царствуйте! Сценаристи і там потрібні - без драматургів цей і той світи давно би стали гіршими".

"Буквоїд" висловлює глибокі і щирі співчуття рідним та близьким Василя Портяка