Мене дуже втішила жвава реакція спільноти (зокрема, в ФБ) на колонку Лесі Коверзнєвой «Культура – це ми. Зміна формату», яка з’явилася на «Буквоїді». Тому вирішив розповісти тут про одну модель розповсюдження електронних книжок, яку останнім часом обговорював з фахівцями. 

Ви все ще сумуєте за часами, коли книжки видавала держава і сподіваєтеся на допомогу міністерства культури, різноманітних державних комітетів та спілок? В наш час все набагато простіше. 

- Ви за Яворівського чи Баранова? Ти за чи проти «Чорного ворона»? Як ставитеся до нового роману Ліни Костенко? Як думаєш, журі бібісі читає чи не читає книжки номінантів? Що ви скажете про нову заяву Андруховича? – далі вже додавайте чи віднімайте самі цих кілька прекрасних месиджів. 

Я часто думаю про популяризацію культури. Можливо, через це мені самій часто траплялося чути закиди в надмірній простоті формулювань. Що ж, таки справді існує чимало філологів, які не вміють писати без слова «дискурс» у статті. Мені ж ідеться про те, щоби мешканці далеких сіл і спальних районів вільно могли би читати ті ж книжки та статті, що й пересічний столичний житель. Якщо захочуть, звісно. 

Деякі думки з приводу ходу та результатів голосування на Фейсбуку «Читають всі». 

Лише починаючи оцей свій черговий текст, я уже відчуваю прикрість. Передовсім, за втрачений час. На моєму столі лежить зо два десятка цікавих книжок, які я мрію відрецензувати. Серед них – романи, поетичні збірки, дитяча література. 

Минулого тижня новообраний голова Спілки письменників Віктор Баранов, озвучуючи плани очоленої ним творчої організації, зокрема, підкреслив: Спілка повинна вийти в інформаційний простір України. Я вітаю Спілку з першим активним виходом в згаданий інформаційний простір: декларованим бажанням творчих людей служити владі. 

Віктор Янукович походить із знатного роду, оточує себе справжнім «сословієм» і вірить у зірку Барака Обами. А ще він по-дружньому спілкується із китайським товаришем Ху, бореться за мир у всьому світі та вершить долі автомагістралей. 

10 листопада разом із іншими колегами-письменниками сидів на розширеному засіданні Ради Київської організації НСПУ, бо Голова НСПУ на шпальтах «Літературної України» поставив під сумнів легітимність киян-делегатів письменницького з´їзду. 

За відсутності публічних вдумливих поглядів на найновіше покоління української поезії, коли автор намагається представити широкий обсяг проблем і персоналій, публікація Маріанни Кіяновської заслуговує на особливу увагу.