Фраза про мир з нашого заголовка належить, як знати, засновнику Олімпійських ігор барону П´єру де Кубертену. Потім це заклик експлуатували неодноразово, включно з авторами однойменного радянського фільму і навіть мультфільму, в якому Баба Яга була проти. Сьогодні згадане єзуїтське гасло викликає спротив у всього світу. 

Олександр Хоменко. Таріль коло раю: Паралельні тексти. (Серія «Українська Реконкіста»). – Тернопіль: Джура, 2022. – 164 с. 

Колись давно у радянського барда Булата Окуджави була пісня «Синій тролейбус». «Когда мне невмочь пересилить беду / Когда подступает отчаянье / Я в синий троллейбус сажусь на ходу / В последний, случайный». Сьогодні їздити в тролейбусі містом, яке щодня обстрілює батьківщина згаданого поета, не тільки небезпечно, а іноді смертельно небезпечно. Навіть якщо хочеться, як у пісні, забути про всі біди та розпач і заїхати далеко-далеко. Наприклад, до «спального» району притихлого Харкова. 

Якщо вірити «Літопису руському», то там-то ідеться, мовляв київський князь Святослав звернувся був до своїх побратимів перед битвою з візантійським військом 970 року зі словами: «Не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут: бо мертві сраму не імуть». 

Той, хто на прополе не вживав з Василем Кожелянком оковитої, той допіру не знає, що таке «дифіліяда», тим паче в Москві. Запитай нині, скажімо, в Забужко або Андруховича – що за один В. Кожелянко, дідька лисого відповість. А про його «Дифіліяду» й поготів. 

У заголовку хотів написати «бунт»… Але щось зупинило. Я, даруйте, про нашумілий днями (звісно, у вузьких колах) музичний альбом, створений учасниками проєкту МУР і присвячений митцям Розстріляного відродження. 

У 2017-му Єгор Фірсов був героєм моєї програми «Досьє». Молодий, розумний, перспективний і принциповий політик. Коли я запитав Єгора, ким би він хотів себе бачити через 10 років, він відповів, що для головне – не посади, а результат його роботи. 

У сучасній літературі не так вже й багато книжок, які можна назвати скандальними та незручними. 

З нульових двохтисячних й аж донедавна адепти сучукрліту днювали і ночували у Польщі. Не могли нахвалитися як там добре. Ладні були цілувати пантофлі Кракову та Варшаві… Лиш би допастися книжкового ринку Європи. 

У Василя Герасим’юка, автора збірки «Космацький узір», є вірш – «Де гуцули?». На час написання сього вірша п. Василь ще мешкав у столиці й наїжджав на свою малу батьківщину (куди нарешті повернувся з початком Великої війни) та поставив собі отсе запитання.