Господи, ну, хоч зрідка, Ти чуєш мене? я зарані готуюся до Твого ужинку. і хочу попросити лише про одне: як зіницю ока, бережи цю жінку. Сергій Татчин   До зустрічі у Девахані. Генрі Міллер   Свого часу мені вже доводилось вказувати на сутнісну рису художньої прози Барбари Редінґ у... 

Так звана література факту – листи, щоденники, спогади, есеї – нині досягла рівня белетристики й переживає свій ренесанс. Читача вже мало приваблюють знекровлені штучні образи і деформація аж до абсурду і так деформованої дійсности. Іван Денисюк   Правда, ці роки благословляють... 

До 95-річчя з дня народження Феодосія Рогового. Уривок 

Це таки фантазія і нічого більше. Він довго тлумив завислий, розтягнутий спогад, це відчуття гаряче, немов кип’ятком ошпарило, – не більше. Справа часу. І він цього писати не збирається, і взагалі, кому потрібен ще один занотований каталог даремно прожитого життя. Олесь Ульяненко. «Біля... 

Щойно стартував терапевтичний та дуже цікавий проект “Ранкова книготерапія”. Купка ентузіастів у це карантинне літо вирішила створити онкохворим дітям маленьке свято 

Взаємини зі сусідами – це часто болюча тема. Із деким ми воюємо, із деким воліємо не вітатися, а з деким дружимо. До якої когорти належить наш північний сусід Білорусь? 

Кілька штрихів про поезію Сергія Татчина 

Минуло три роки, як не стало Бориса Олійника. Тут, гляди, кожен з своєї дзвіниці згадує православного комуніста Ілліча. Почесав я потилицю – почесав, і направду, вирішив дещо додати й од себе про сього непростого Чоловіка. Познайомив мене з Б. Олійником Євген Степанович Товстуха (здається, вони куми). Відтоді склалися були у нас з Борисом Іллічем добрі, можна сказати, приятельські стосунки. 

Про серіял «Спіймати Кайдаша». Щоб якісно переосмислити мистецький твір минулого і дати йому нове дихання в інших реаліях, потрібно докласти чимало зусиль і передовсім таланту. 

Аналіз одного вірша