…Загалом це метафора Валера Бондаря - ці самі «двері» з покинутої (а насправді забраної) хати, і далі варто було би продовжувати його ж апокрифічним стилем про те, що «була в собаки хата» і таке інше культурне майно з харківської Холодної Гори, але мова про донецьку авторку, тож будь-яка слобідська ностальгія трохи не в ті двері. 

Моє прощання з ілюзіями (я вибираю літературу) 

Про поезію Мар̓яни Зеленюк 

У Франкфурті завершив свою роботу 70-й міжнародний книжковий ярмарок – одна з найбільших подій для професіоналів-книжників. Близько 7300 видавництв, літературних агенцій, книжкових організацій, тисячі письменників, перекладачів, журналістів з 110 країн зібралися в величезному виставковому комплексі продемонструвати відвідувачам понад 450 тисяч найменувань книжкових видань.   

Коротко з приводу як завжди дуже влучного поста Антона Санченка, де він переповідає слова Міли Іванцової про те, що люди швидше куплять за 400 гр. пляшку віскі, а не книжку за 100 гр., ці люди скажуть – «дорого». 

(довкола приїзду Яцека Дукая) 

«Шляхетні волоцюги» режисера Олександра Березаня − насправді атмосферне кіно. «Легка смішна комедія», − сказала моя донька Наталка. 

Про поетичну мову Михайла Григоріва 

У видавництві ‟Zалізний тато” вийшла книга мемуарів Володимира Сікевича – генерал-хорунжого, командира Слов̓янської групи Армії УНР. До мого неабиякого здивування щодо вакууму довкола цих спогадів, додався ще ледь вловимий присмак смути, − книжка не стала подією в нашому гуманітарному середовищі. 

Буду відвертим – щойно я отримав пропозицію увійти до складу журі конкурсу «Крилатий Лев», був заскочений тим, що опинюсь у товаристві значно старших за себе людей з великим але іншим досвідом, ніж той, яким володію я.