Re: цензії

11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. Кременчук
Жінкам потрібна любов
"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Стефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ
Зоряний "Торф"
18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
Про Віткація і не тільки. Слово перекладача
Художні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
14.02.2025|Ігор Зіньчук
Загублені в часі
05.02.2025|Ігор Чорний
Яке обличчя у війни?
Залишатись живим
29.01.2025|Ігор Зіньчук
Прийняти себе, аби стати сильнішою

Авторська колонка

Квіти чи дрова?

…Якщо є бажання, завжди можна змінити життя на краще. Адже душевний настрій є дуже важливим у період важких випробувань, особливо під час війни. Віра, надія, любов – не останні слова у цю трагічну пору.

…З Европи до місцевої школи надіслали ящик тюльпанів. Отак відверто – ящик, і все. Одні погодяться, що дуже актуально, адже прикрасити наше життя означає повірити, що воно триває. Інші подумають, що хтось, живучи у далекій мирній країні, вважає, ніби у прифронтовому українському місті без квітів ніяк не обійтись. Різниця естетик, ясна річ, хоча тут не посперечаєшся – світ сьогодні рятує не краса. І праві будуть треті, які подумали, що краще б прислали дрова.

Дійсно, держава видає дрова лише бідним, а мерзнуть взимку не лише вони. Особливо за містом, де живуть біженці – у чужих хатах, неопалюваних літніх пансіонатах, дитячих таборах. Тепер це їхній дім, а свого, міського вже немає – розбомбили. І ось уже стоїть черга за кухлем чаю біля саморобної пічки в санаторному садку...

Дрова, звичайно, можна придбати за немислиму ціну, яка втричі перевищує зарплатню. Або зрубати дерево у графському парку, куди після цього приїде і поліція, і навіть прокурор, але буде вже пізно. Так і залишиться лежати столітній дуб, як речовий доказ для майбутньої експертизи. Чи буде вона?

Дуже хочеться вірити, що ця зима – як і наше життя! - будуть іншими. Без дров та гуманітарної допомоги. Без пітьми на вулицях і моторошної сирени. Без нічних вибухів та ранкових підрахунків жертв. Все-таки надія на краще життя після перемоги залишається. Розквітнуть надіслані з Европи тюльпани, повернеться додому жінка, діти підуть до школи. Чи захочуть повертатися ті, хто вирішив поїхати назавжди? Звідти, де не потрібні дрова і довкола суцільна «европейська» краса. Адже невідомо, що буде далі, і на яких умовах прийде в українські хати довгоочікуване тепло.

Принаймні колись про це можна буде спокійно подумати. Не ховаючись від обстрілів і не тікаючи від долі. Від якої, як знати, все одно не втечеш. Хіба що зігрієшся, тікаючи.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
20.03.2025|10:21
100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
20.03.2025|10:19
Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
20.03.2025|10:06
«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
11.03.2025|11:19
Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
11.03.2025|11:02
“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко


Партнери